Мої звіти

Розкажи про Тирану.

Автор

Тирана – це не Париж. Не кожен навіть одразу відповість, що це за держава, не кажучи про те, щоб швидко показати її на карті, це місто. Проте саме Тирана є столицею загадкової Албанії, через яку я проїхав під час своєї подорожі Балканами влітку 2015 року.

Варто одразу сказати, що Тирана не має якихось над-цікавих пам’яток і назвати її обов’язковою для відвідування складно. Це звичайне місто, яких мільйони по всій Землі. Сюди можна їхати лише заради історії. У всьому іншому – слід віддати перевагу таким чудовим містам Албанії, як Шкодар.

Якраз зі Шкодара я і прибув до столиці. Починався дощ, а тому спіймавши таксі, за 5 євро дістався до готелю. За вікном почалася сильна злива з градом, тому я пішов спати. Але незабаром погода нормалізувалася і почалися мої три дні в самому серці Албанії.

Читати далі

Музей грошей НБУ

Автор

У Національному Банку України є музей грошей. Він нібито є, але його нібито й немає. Про нього мало хто знає (таке відчуття, що і працівники не завжди підозрюють про його існування), а для відвідин раніше потрібно було записуватися за місяць заздалегідь, надсилати паспортні дані, а екскурсії, хоч і безоплатні, проводилися тільки для груп. Просто зайти з вулиці й подивитися було не можна.

Коли я їхав на засідання Верховної Ради України в березні 2015 року, вирішив використати ті два дні по максимуму. І тому придумував, щоб ще відвідати. Поїхав у Межигір’я, а слідом вирушив у цей самий музей грошей НБУ.

Читати далі

Краків для непосид. День сьомий. Дорога додому.

Автор

20 липня 2015 року моя спонтанна поїздка до Польщі завершувалася. Я розплющив очі вранці в хостелі і виявив, що за вікном – дуже сонячно і щосили співають птахи, не дивлячись на вчорашню бурю і грозу. Про них уже нічого не нагадує. Ще не було й 6 ранку, але попереду – довгий шлях додому. І в мене була відсутня інформація, як йдуть справи з жахливим переходом Шегині – Медики в напрямку України – раптом кілометрова черга?

Читати далі

Аккерман – найбільша фортеця східної Європи

Автор

Під час моєї другої поїздки до Одеси в мене було трохи зайвого часу, а готель, у який я помилково оселився, був жахливий. Це наступного дня я вже переїду в гарний готель і вирушу на конференцію, завдяки якій і приїхав безкоштовно в цю Перлину біля моря. А в той момент я вирішив не витрачати час даремно і вирушити подивитися щось цікаве.

Мій погляд ще під час планування поїздки впав на Білгород-Дністровський, відомий своєю Аккерманською фортецею. Як мандрівник та історик, пройти повз я не міг, а тому, кинувши речі в готелі, я одразу ж попрямував до залізничного вокзалу, звідки автобусом за кілька годин доїхав до міста Білгород-Дністровський.

Читати далі

Стебник – місто безнадії

Автор

Подорожуючи і ведучи блог, ви волею-неволею сприймаєте всі події, місця, локації через призму свого досвіду і поглядів на життя. І ваша думка – суб’єктивна. Так і в мене. Сподіваюся, статтею я нікого не ображу. Однак у моєму рейтингу найсумніших і найбезнадійніших міст поки що лідирує місто Стебник Львівської області, куди я заскочив на кілька годин на початку 2014 року.

Зазвичай, коли я планую побувати в місті менше 2 днів, то я кажу, що проїхав його транзитом. Але як можна так образити поселення, яке пішки обійти можна хвилин за 5?

Читати далі

Перемишль – українське місто в Польщі з ДОТами СРСР

Автор

Перемишль, або як раніше він називався російською – Перемишль – це невеличке містечко на південному сході Польщі з населенням 68 тис. осіб. За 12 кілометрів від нього знаходиться кордон з Україною (і жахливий перехід Шегині – Медики). Тут усі розуміють українську мову, а народ мало чим відрізняється від жителів західної України. Але зате є історія цього міста: складна, але вкрай цікава.

Саме місто – важливий залізничний вузол. І я прибув сюди, як і багато туристів, після пішого переходу кордону Шегині – Медики під час своєї подорожі до Кракова. Перший раз лише пообідавши тут перед поїздом, а другий раз – погулявши містом, вивчивши замок і відшукавши залишки “Лінії Молотова”. Про це і про саме місто – далі.

Читати далі

Улцинь – центр работоргівлі та притулок піратів

Автор

Місто Улцинь нині належить Чорногорії і знаходиться буквально на кордоні з Албанією. Усе це позначилося на його населенні та його поведінці. Але про все – по порядку.

Я приїхав у місто буквально на день, транзитом із Бар (Чорногорія) до Шкодера (Албанія).

Розташовується містечко на узбережжі Адріатичного моря і веде свою історію з V століття до н. е. Свого часу мало назви Колхініум, Олциніум, Дульсіньо і Улгун. Більшу частину він перебував під впливом Римської імперії та Візантії.

Читати далі

Аушвіц – концтабір як символ людської жорстокості

Автор

Третій Рейх “прославився” на весь світ не тільки тим, що розв’язав одну з найкровопролитніших воєн, які коли-небудь відбувалися у світі, а й звірячим ставленням до військовополонених і навіть власних співгромадян, які були не тієї віри чи нації. Євреї, цигани, поляки, українці, росіяни. Над ними ставили досліди і вбивали. Усі ці звірства здійснювалися в концентраційних таборах, найвідомішим з яких напевно є Освенцим (або Аушвіц).

Після військової окупації СРСР і Рейхом Польщі на території, підконтрольній Німеччині, 1940 року, поблизу міста Освенцим було створено цілий комплекс таборів, що проіснували аж до 27 січня 1945 року. У цьому плані він – “рекордсмен”.

Читати далі

Шкодер – албанська Італія

Автор

На кордоні з Чорногорією, на березі мальовничого озера розташувалося миле містечко Шкодер. Воно було найпершим, яке я відвідав в Албанії. Така загадкова і таємнича країна, щодо якої практично не було інформації в Інтернеті. Я сів на автобус у прикордонному місті Улцинь і попрямував у Шкіперію.

Прибувши в саму спеку на одну з вулиць у центрі, вийшов з автобуса (автовокзалів в Албанії не існує як явища) і попрямував до музею відомого письменника, де збирався переночувати. І трохи набравшись сил після дороги вирушив вивчати центр міста.

Одразу ж зустрічаю пам’ятник Матері Терезі. Попри те, що народилася вона вже в Македонії, її родина була вихідцями саме з цього албанського міста.

Читати далі

Албанські дівчата на фото

Автор

Албанські дівчата прекрасні. Ні, звісно, саме в Україні, Росії, Молдові, Білорусії – найбільша кількість красунь. Але на Балканському півострові швидко звикаєш до досить жорстких облич балканок із різкими вилицями. І ось ви потрапляєте в Албанію! Країну, якою керував найжорсткіший тиран у Європі. Яка тільки 20 років тому змогла більш-менш спокійно зітхнути від гніту жорсткої руки соціалістів. І розумієте – дівчата тут чудові.

Варто зауважити, що, незважаючи на вельми хороші природні дані, тут складно зустріти розфарбовану немов індіанця жінку, по якій неможливо зрозуміти – це нічний метелик чи просто переборщила з макіяжем дама? Ось як, як у них це виходить? Практично повна відсутність макіяжу на обличчі, модний і красивий одяг, немов з голочки, але абсолютно не зухвалий… Немає цих огидних “леопардів” і трусів, які видно з джинсів. У цих красунь є чому повчитися!

Читати далі