20 липня 2015 року моя спонтанна поїздка до Польщі завершувалася. Я розплющив очі вранці в хостелі і виявив, що за вікном – дуже сонячно і щосили співають птахи, не дивлячись на вчорашню бурю і грозу. Про них уже нічого не нагадує. Ще не було й 6 ранку, але попереду – довгий шлях додому. І в мене була відсутня інформація, як йдуть справи з жахливим переходом Шегині – Медики в напрямку України – раптом кілометрова черга?
Read more
Перемишль, або як раніше він називався російською – Перемишль – це невеличке містечко на південному сході Польщі з населенням 68 тис. осіб. За 12 кілометрів від нього знаходиться кордон з Україною (і жахливий перехід Шегині – Медики). Тут усі розуміють українську мову, а народ мало чим відрізняється від жителів західної України. Але зате є історія цього міста: складна, але вкрай цікава.
Саме місто – важливий залізничний вузол. І я прибув сюди, як і багато туристів, після пішого переходу кордону Шегині – Медики під час своєї подорожі до Кракова. Перший раз лише пообідавши тут перед поїздом, а другий раз – погулявши містом, вивчивши замок і відшукавши залишки “Лінії Молотова”. Про це і про саме місто – далі.
Read moreТретій Рейх “прославився” на весь світ не тільки тим, що розв’язав одну з найкровопролитніших воєн, які коли-небудь відбувалися у світі, а й звірячим ставленням до військовополонених і навіть власних співгромадян, які були не тієї віри чи нації. Євреї, цигани, поляки, українці, росіяни. Над ними ставили досліди і вбивали. Усі ці звірства здійснювалися в концентраційних таборах, найвідомішим з яких напевно є Освенцим (або Аушвіц).
Після військової окупації СРСР і Рейхом Польщі на території, підконтрольній Німеччині, 1940 року, поблизу міста Освенцим було створено цілий комплекс таборів, що проіснували аж до 27 січня 1945 року. У цьому плані він – “рекордсмен”.
Read more
І знову ранок починається для мене рано. Прокидаюся годині о 5, йду в душ, вмиваюся, повертаюся… І знову засинаю.
Через кілька годин ледве розплющую очі. Що поробиш – втома від постійної спеки і, хоч би що, переїздів електричками і кордонів дає про себе знати. Знову топаю вмиватися і приймати душ, щоб хоч трохи підбадьоритися. Після, намагаючись особливо нікого не будити в кімнаті, починаю збирати речі.
Рушник у Deco Hostel видають під заставу в 10 злотих, тож спускаюся на ресепшн і здаю його, отримую гроші назад. Піднімаюся в номер, одягаю рюкзак і збираюся їхати на вокзал. Як раптом розумію, що після вчорашнього дощу на вулиці цілком може бути холодно! У хостелі є внутрішній двір, куди я спускаюся, щоб перевірити. Чи буде нормально в шортах і футболці.
Read more
І знову я прокидаюся ні світ, ні зоря. І причиною тому навіть не зміна часових поясів (у Польщі час на годину відстає від українського). Вдома я можу спати до 11. Ні, чомусь у поїздках завжди так. Вимотуєшся, падаєш спати “без задніх ніг”, а потім просто прокидаєшся і йдеш далі у своїх справах.
Вийшов у вітальню з ноутбуком, вирішив трохи попрацювати, заодно перевірив коментарі на блозі. Дуже багато нових, промоделював, але відповісти складно – клавіатура на ноутбуці працює через раз. Хостел на ніч бронюю за 30 злотих.
Read more
Незважаючи на те, що прокинувся дуже рано (близько 6-ї години за місцевим часом), день для мене почався близько 11-ї. До цього я встиг тільки вилізти з ліжка, щоб поснідати і почистити зуби. Безкоштовний сніданок входив у ціну номера, хоча і був стандартним європейським – мюслі, бутерброди, чай, кава. Але мені цього цілком вистачає, я снідаю зазвичай дуже мало.
А потім я беру ноутбук і повертаюся в ліжко. Не знаю, що на мене найшло, але пів ранку я просто спілкувався з начальницею, обговорював роботу по Facebook і лазив в Інтернеті. Хоча весь цей час можна було чудово провести за переглядом визначних пам’яток, але мені хотілося набратися сил перед черговою поїздкою. Я зібрався в табір Аушвіц у містечку Освенцим. Їхати туди раніше 15:00 сенсу не було, бо до цього часу вхід платний. Про те, як пройти туди безкоштовно – я розповім в окремій статті.
Read more
Потяг Київ – Львів прибуває в “місто львів” рано вранці. Дивна провідниця, яка по 10 разів забувала щось подивитися в моєму квитку. Але це її справа. А я в передчутті того, що через кілька годин знову опинюся закордоном. Пригоди тривають!
Ще занадто рано для того, щоб працювала більшість привокзальних магазинів та обмінних пунктів, тому питання – де міняти гривні на злоті відпало саме собою. У Львові я цього зробити не зміг – вирішив поїхати на кордон раніше, “про всяк випадок”. Як виявилося – не дарма!
Отже, запаси провіанту поповнити не вдалося, зате в аптеці знайшов нарешті чудову річ – “маркер” із зеленкою для своєї аптечки туриста. Незамінна річ не тільки в походах – поїздках, а й навіть удома, бо якщо я мажу зеленкою одну крапку, то потім увесь у її розчині, а заодно й уся ванна кімната. Думаю, потрібно такий-же придбати йодний, але в тій аптеці його не було. Зате були вітамін C, які мені ще дуже знадобляться через ніч.
Read more
Щодня на кордоні між Україною та Польщею розгорається неабияка битва. Зі штурмом. Одного разу мені довелося особисто взяти в ній участь.
На заході Україна межує одразу з Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною та Молдовою. Причому найпротяжніший кордон – з Польщею, яка стала не тільки частиною ЄС, а й Шенгенської угоди.
Тут кілька КПП. Однак однією з найгірших слав користується Шегині – Медики. І кожен, хто хоч раз проходив його, вважатиме за краще знайти спосіб обійти десятою дорогою цей “треш”.
Read more