Шкодер – албанська Італія

На кордоні з Чорногорією, на березі мальовничого озера розташувалося миле містечко Шкодер. Воно було найпершим, яке я відвідав в Албанії. Така загадкова і таємнича країна, щодо якої практично не було інформації в Інтернеті. Я сів на автобус у прикордонному місті Улцинь і попрямував у Шкіперію.

Прибувши в саму спеку на одну з вулиць у центрі, вийшов з автобуса (автовокзалів в Албанії не існує як явища) і попрямував до музею відомого письменника, де збирався переночувати. І трохи набравшись сил після дороги вирушив вивчати центр міста.

Одразу ж зустрічаю пам’ятник Матері Терезі. Попри те, що народилася вона вже в Македонії, її родина була вихідцями саме з цього албанського міста.

І вже через дорогу – мечеть. На сьогодні в країні приблизно 53% мусульман. Значно менше, ніж до соціалістичного періоду. Зараз взагалі в країні складно зрозуміти, що вона мусульманська. У тому ж Улцинь мечетей у десятки разів більше.

Це – місцевий променад. Тут ввечері закипить життя: ходитимуть невимовної краси албанські дівчата, строго вбрані хлопці та літні люди, які традиційно прогулюються перед сном.

А поки спека – складно знайти тут хоч когось. Натомість можна звернути увагу на чистоту і красиву пішохідну зону. Одразу нагадало Білорусь, хоча на відміну від наших сусідів тут не скрізь такий порядок.

У деяких місцях мені здавалося, що я опинився в невеликій південноамериканській країні…

Велосипедисти. Я вже згадував в інших статтях про Албанію, що ще зовсім недавно в країні діяла повна заборона на автомобілі для всіх верств населення, крім партійних лідерів, а тому в містах народ використовував велосипеди як транспорт. У селах дедалі частіше для цих цілей використовували ослів.

Рефлекторно велосипеди продовжують посідати важливе місце серед засобів пересування у жителів країни. Не Амстердам, звичайно, але все-таки їх тут величезна кількість. У Тирані для них і зовсім створена цілком хороша інфраструктура, а в менших містах – вони є повноправними учасниками дорожнього руху. Ніхто не буде як вітчизняні хами підрізати велосипедиста, що їде.

[tp_popular_routes_widget destination=”TIA” responsive=”true”]

Однак відійдемо хоч трохи від центральних вулиць.

Пам’ятаєте пісню гурту Сплін – “Любов идет по проводам”? Так от, гадаю, якби кохання йшло цими дротами, то воно заблукало б на 100%. До речі, дуже нагадало Кутаїсі, де сотні дротів теж сплітаються на стовпах над головами перехожих.

Неподалік від мечеті – інші храми. Зокрема й православний, а також католицький.

Всупереч розхожим міфам, тут абсолютно терпимо ставляться до релігій. Ось яскравий приклад – православна церква на фото вище. Усього в одному кварталі від мечеті. Хоча чого вже таїти, мечетей тут теж не мало.

У місті не так вже й багато жителів – трохи більше 200 тисяч. Але це четверте за величиною місто в Албанії. І воно прекрасне. Я закохався в нього, і відвідані після Тирана і Поградец тьмяніють у моїх очах на тлі Шкодера.

Але багатьом не подобається це місто. Так, воно на любителя. Усе залежить від того, як ви будете на нього дивитися. Шкодер буває таким:

Може бути таким:

Ну а перед мною он предстал таким:

Чому я заговорив про Італію? Тому що в Албанії історично сильні зв’язки з Італією, ще з часів, коли вони були завойовані Римською імперією. Близьке розташування від берегів Італії позначилися на всій історії розвитку Албанії.

Але Шкодер ще більше відрізняється від решти міст. Сюди прибувають автобуси з Італії з сотнями італійців. Тут же живе безліч албанців, які заробляють закордоном. У них поїхати на заробітки в Італію – як для жителя Західної України в Польщу.

І ось на вулицях усюди італійці, італійська мова, велосипеди і вузькі вулички з квітами і зеленню. Тому цей район я прозвав для себе “Маленька Італія”.

А надвечір відбувається чарівне перетворення. Ця вулиця стає повністю пішохідною і на ній неможливо проштовхнутися. Тут стає ще більш затишно, хоча я не люблю скупчення людей. Але ось присісти на лавочці і спостерігати за цим усім – чудово.

Крім того, як уже згадував, я приїхав сюди у вихідний. Тому на дорогах не було такого шаленого трафіку, як уранці наступного дня. Виною тому – дороги, які не були розраховані на таку кількість автівок, що хлинули до Албанії з крахом соціалістичного терору.

Виявилася місцева школа. Така собі гімназія. Зовні має вельми презентабельний вигляд, а велика кількість зелені навколо не може не радувати. Чому навколо наших шкіл завжди садили тільки тополі?

Шкодер – своєрідне місто. У ньому особливих пам’яток: пара церков, мечетей та й руїни стародавнього замку на околиці. Але є щось таке, що змусило полюбити ці вулички. Ці неспішні бесіди за чашкою кави або чаю в кафе…

Якщо будете їхати через Албанію – не полінуйтеся, зробіть зупинку на день-другий у цьому містечку. Воно того варте! Можливо, у нього вийде підкорити і ваше серце.