Краків для непосид. День п’ятий. Старе місто

І знову я прокидаюся ні світ, ні зоря. І причиною тому навіть не зміна часових поясів (у Польщі час на годину відстає від українського). Вдома я можу спати до 11. Ні, чомусь у поїздках завжди так. Вимотуєшся, падаєш спати “без задніх ніг”, а потім просто прокидаєшся і йдеш далі у своїх справах.

Вийшов у вітальню з ноутбуком, вирішив трохи попрацювати, заодно перевірив коментарі на блозі. Дуже багато нових, промоделював, але відповісти складно – клавіатура на ноутбуці працює через раз. Хостел на ніч бронюю за 30 злотих.

До цього часу господиня накриває сніданок. Роблю бутерброди з маслом, ковбасою та сиром, запиваю чаєм. На перший час начебто вистачить. Сьогодні я не планую залишати Краків, а просто неспішно блукатиму Краковом, одним оком загляну в історичний центр.

Тягнути речі, а потім гуляти й зазирати в різні куточки Кракова пішки не хочеться, тому приймаю рішення скористатися громадським транспортом. Запакувавши речі, виходжу і на найближчій трамвайній зупинці купую квиток на 24 години. Мені його з головою вистачить ще й для того, щоб завтра виїхати на вокзал і вирушити назад, у Перемишль.

А тим часом набігли хмаринки і став накрапати дрібний дощик, проте швидко припинився. З пересадкою дістався до Hostel Deco, де залишаю в камері схову речі. Мені повідомляють, що заселитися я зможу після 14:00, але мені раніше й не треба. Я йду гуляти світ за очі.

Під’їжджаю пару зупинок трамваєм і автобусом, виходжу біля парку. Настрій паршивий. Сідаю на лавочку і починаю сумно лазити в Інтернеті, поки не розумію – так не можна! Я ж маю не так багато часу на огляд навіть базових пам’яток міста, як я можу дозволити собі бездарно пропускати ці дорогоцінні хвилини?

Енергією і настроєм допомагають зарядитися шоколадка і мюслі з йогуртом. Після чого дістаю фотоапарат і без особливої підготовки вирушаю на прогулянку вуличками історичного центру.

Чесно сказати – особливо не вражений. Дуже схожий на український Львів. Однак тут є на що подивитися, навіть попри величезну кількість туристів. Особливо якщо є час неспішно прогулятися цими місцями ввечері, в компанії з коханою людиною, взявшись за руки і мріючи…

Трохи поблукавши вирушаю на Залізничний вокзал. Там в автоматі купую на завтра квитки Краків – Перемишль із пересадкою в Жешуві та з дивним відрізком на InterRail Bus, за яким я буду ганятися з трьома поліцейськими наступного дня =) Але це – окрема історія.

А поки докуповую ще йогурт і вирішую їхати в музей авіації. Нещодавно відвіданий музей авіації в Києві залишив по собі гарні враження, а тому, дізнавшись про аналогічний у Кракові вирішив з’їздити. Прийшов на зупинку 10 трамвая, який їде туди і… Переплутав напрямки! Поїхав назад у центр, до фортеці. Значить так треба – вирішив я і пішов у бік набережної, де із задоволенням провів час, поки не набігли хмари і почав зриватися дощ.

Вирішую поїсти в “Моллі”. Їду назад на вокзал. Сенсу в моїх переміщеннях немає, я просто катаюся, використовуючи проїзний 🚊

Купую “щось” із куркою, листами салату і чай. На смак – так собі, корисність – нульова, та й ціна – аж 23 злотих. Але зате поживно. Заходжу в обмінник і міняю ще 30 доларів. Це багато, звісно, мені б вистачило і того, що залишалося, але я вважав за краще мати про запас сотню злотих готівкою. Так я почувався спокійніше.

Зате знаходжу фірмову точку Swatch. Це бренд дешевих швейцарських годинників, які позиціонують себе як недорогі аксесуари (так і називається – Second Watch), але годинник має дуже гарний вигляд. Побачив модель, яку давно хотів купити. Тут вони коштують приблизно 150 доларів, стільки скільки й повинні. В Україні з її податками під ними красується цінник майже у 6 000 гривень, а це 300 доларів. Таким чином можна купити закордоном, нехило заощадити, та ще й повернувши TaxFree. Прямо хоч їдь наступного разу за цим годинником спеціально 😎

Приїжджаю в хостел. На ресепшені вже інша дівчину, знову землячка – з міста Тернопіль (саме того, який “Файне місто”). Вона видає мені ключ від кімнати. Система цікава. Тут замість номерів кімнат – назви. Приміром, я жив у Jazz. Оформлення було відповідне.

Взагалі в готелі темнувато, на стінах багато фото в стилі ню, а в номері спали дві дівчини в спідній білизні. Я навіть спочатку подумав – чи не потрапив я в якийсь тематичний хостел? 🔞😀

Насправді – все досить непогано. Єдине – у моїй кімнаті двері зачинялися досить із сильного хлопка. Ну і мої постійні спроби забути ключ-карту в номері.

Хотів піти знімати нічний Краків, але плани зіпсував раптовий дощ, тому мене вистачило добігти до найближчої крамнички, купити фруктів і шоколаду, після чого зручніше влаштуватися в номері і почати працювати за ноутбуком.

Вирішив узяти новий рушник, на ресепшені дали під заставу в 10 злотих. Приймаю такий рятівний душ і лягаю спати. Завтра – зворотна дорога до Перемишля з пригодами у вигляді гонитви за автобусом із поліцією та чотиригодинним обслуговуванням у піцерії.