Музей ретро-автомобілів “Фаетон” у Запоріжжі

Буває, сидиш собі вдома. Ніяких подорожей, начебто, не намічається, а нових вражень хочеться, причому тут і зараз! У таких випадках я рекомендую шукати щось цікаве навколо себе. Іноді навіть не замислюєшся, що різноманітні класні місця можуть бути у Вашій області чи місті.

Ось і цього разу, побажавши нових відчуттів, ми згадали про музей автомобільного клубу “Фаетон”, що розташований у моєму рідному Запоріжжі. Недовго думаючи, вирушили туди. Дорога – маршрутки з пересадками в найбрудніший район міста – Заводський. Тут розташована вся промисловість міста, а тому й запахи відповідні. Одяг і шкіра моментально вкриваються пилом. Але це не проблема для нас, жителів такого милого міста =) У нас імунітет =))

Музей раритетних автомобілів у Запоріжжі виявився найцікавішим місцем як для хлопчаків, так і для дівчат. Тут розташовуються найрізноманітніші автомобільні як вітчизняні, так і імпортні моделі.

Наприклад, можна поглянути на автомобілі марки “Запорожець”, які тривалий час збирали на Запорізькому автомобільному заводі (“Комунар”, “ЗАЗ”, нині – “АвтоЗАЗ-Daewoo”) у нас у місті.

Цей малюк, який на початку 90-х завдяки потоку іномарок, що хлинув у країни совка, став головним героєм усіх анекдотів, колись вважався найкращим авто не тільки в СРСР. Завдяки своїй “всюдихідності”, яку подарувала йому максимальна схожість по вузлах і збірці з всюдиходом ТПК, опаленню салону, чотирициліндровому двигуну, він завоював любов громадян як Радянського Союзу, так і низки західних країн, куди поставлявся під позначеннями ZAZ, Yalta, Jalta, Eliette. Він навіть перебував на озброєнні в армії Литви після здобуття нею незалежності.

Композиція велика, наприклад, зал з автомобілями серійного виробництва.

Тут зібрані Запорожці, Москвичі, Волги та інші чудеса автопрому країн комуністичного режиму. Наприклад, ось цей FSO Warszawa.

“Варшава” – це польський варіант Волги ГАЗ-М-20 “Побєда”, що став першим авто, яке вийшло під маркою FSO (“ЗЛА” – Завод Легкових Автомобілів). Випускався з 1951 до 1973 року. Починаючи з 1956 року під час складання авто використовували тільки польське комплектувальне.   А загалом з конвеєра зійшло більше “Варшав”, ніж оригінальних “Побед”.

Нині авто під цією маркою не випускаються, а контрольний пакет акцій з 2005 року належить українській компанії “УкрАвто”, другим акціонером є General Motors, де складали Chevrolet і Daewoo. З 2011 року завод де-факто не функціонує.

Поруч представлені автомобілі-мотоколяски СМЗ серпуховського мотозаводу, який нині виробляє автомобілі “Ока”.

Той, що на передньому плані – це СМЗ 3-А, один з автомобілів, що випускалися в СРСР для соцзабезпечення інвалідів. Це авто має впізнати багато хто, оскільки воно стало справжньою зіркою, знявшись у культовому фільмі тих часів – “Операція “И” та інші пригоди Шурика”. Авто служило транспортом для одного з головних бандитів третьої частини на прізвисько Бувалий (Сергій Моргунов), і отримало прізвисько “Моргуновка”.

Трохи далі розташований СМЗ 3-Д, його наступна модель, яку в народі називають “інвалідкою”. Подібний автомобіль довго стояв біля нашої п’ятиповерхівки, належав парі з особливими потребами, що живе в останньому під’їзді.

Ці мотоколяски розвивали швидкість до 60 км\год за 8 кінських сил, споживали мало бензину, жахливо шуміли і легко модернізувалися на ручне керування газом і гальмом. Якщо додати до цього невисоку вартість, то стає зрозуміло, чому їх видавали верствам населення, які потребували такого транспорту.

А ось цей милий жовтий експонат – концептуальна розробка, дизайн-проект школи картингу, конструктор кузова (виконаний із пластику) – Лук’яненко Олег Іванович. Рестайлінг проведено на базі ЗАЗ-965 у 2007 році.

У цьому ж залі, якщо придивитися, можна знайти не тільки автомобілі, а й інші цікаві речі. Приміром – лижеролери. Я раніше не знав навіть, що таке існує, а вони навіть чемпіонати світу влаштовують із катання на роликових лижах. Ось як їх уявляв собі совковий мозок.

Або радянський велотренажер.

Круту радянську коляску, щоб травмувати дітям психіку ще до свідомого стану.

Або дитячий автомобіль, який був у багатьох. Щось подібне було і в мене. Там педалі, їх крутиш і їздиш.   Обожнював її, але потім її викинули, і на зміну їй прийшов велосипед.

Трохи вище, на полицях зовсім вже не автомобільні експонати: лампи, друкарські машинки…. Не знаю, навіщо вони в цьому музеї… Але раз поставили, значить потрібні?

Але повернемося до транспорту. Щойно я показував вам фото пасажирських автомобілів серійного виробництва. Зараз пропоную повернутися до більш цікавого залу, в який ви потрапите одразу, після входу.

Це композиція військової техніки, транспорту, а також раритетних імпортних автомобілів і авто обмеженого випуску.

Ось, наприклад, американський повнорозмірний легковий автомобіль Chevrolet Delray. Був найдешевшою і найдоступнішою моделлю Шевроле. Її замовляли, як правило, поліцейські управління і таксопарки. Авто було надійним, а ремонт і запчастини коштували недорого.

Поруч примостилося авто, що стоїть вище за Delray у модельному ряді Шевроле. Це Chevrolet Biscayne 1960 року випуску в шаленому кольорі синій металік. Авто випускали з 1958 до 1972 року.

Або як Вам цей ЗіМ ГАЗ-12 із салоном із червоної лакованої шкіри, на якій каталися упирі з місцевого комітету компартії у своїх справах.

Далі увагу привертає військовий транспорт і техніка. Звісно, екземплярів тут набагато менше, ніж, скажімо, у київському музеї військової техніки, або у вільнюському, на занедбаній військовій частині, але тим не менш. Дуже цікаво. Особливо тим, що вся ця техніка, як і 99% експонатів усього музею, – повністю відремонтовані й на самостійному ходу. Ба більше, уважний читач уже помітив, що вони зареєстровані, мають номерні знаки і нерідко використовуються під час парадів і реконструкцій битв.

Тут є й артилерійські знаряддя…

І військовий транспорт…

І навіть бронетехніка. Ну от який хлопчисько не мріє посидіти всередині БТР?

Або навіть за кермом бронетранспортера? Потім, забравшись за кулемет, сфотографуватися поруч?

Більш дорослим чоловікам буде цікаво зазирнути під капот.

До речі, посидіти і сфотографуватися можна не тільки в БТРі, а й у деяких інших машинах, а також на будь-якому мотоциклі. Тому не можна було відмовити собі в задоволенні отримати знімок, розташувавшись в Adler Trumpf. Ще одне знамените авто, яке прославили зйомки в “Кавказькій полонянці”.   Там було схоже авто, але без рестайлінгу.

Автомобілі Адлер Трампф випускали в Німеччині з 1932 до 1939 року. Потужність двигуна всього 48 конячок, об’єм – 1,6 л. Встановити, що ж за авто брало участь у зйомках, до речі, вдалося тільки завдяки тому, що це був особистий автомобіль Юрія Нікуліна. Тому що до моменту зйомок його було ґрунтовно перероблено: агрегати від Москвича-407, олень від Волги і ковпаки на колеса з написом “ЗМА”…

Поруч представлений найстаріший автомобіль на території України – Ford T Doble Phaeton, поки що не відреставрований. Не знаю, чи збираються вони його приводити в пристойний вигляд, але думаю, це того варте. Був би чудовий символ клубу.

Фоном служить величезна колекція модельок машин, якій би позаздрив будь-який колекціонер. Вгорі – автомобільні номери зі США з різних штатів, на будь-який смак.

Любителі папірців будуть захоплені різними атестатами та водійськими правами ще дореволюційних часів. Нижче – фото атестата про закінчення автокурсів у місті Санкт-Петербург, датований 1915 роком.

Або ось таке ось свідоцтво школи шоферів, все при тому ж “Гаражъ “Автокурсъ””.

Або навіть ось таке ось.

Невеликий другий рівень – це місце для мотоциклів і велосипедів. Можна піднятися і подивитися на старі ровери, можливо знайти і той транспорт, на якому розсікали в молодості. Композиція цілком непогана.

Взяти, хоча б мотоцикл Урал з коляскою. Нині мотоцикли цієї марки поставляються в багато країн Америки, Європи та Океанії. Це єдиний важкий мотоцикл, що випускається на сьогодні Росією.

А ось мотоцикл Ява-350 з боковим причепом Velorex. Майже такий-же, як у героя фільму “Діамантова рука” Геннадія Петровича Козодоєва, якого грав Андрій Миронов. Ці мотоцикли вироблялися в Чехословаччині і вважалися найкращим вибором на території окупації радянськими військами.

Тут можна подивитися і на іноземні дитячі автомобілі, порівнявши з тим, що пропонувалося дітям у совку.

Натомість за часів СРСР дитина могла себе відчути не лише водієм авто, а й байкером. Для цього за аналогією з автомобілем існували й мотоцикли на педалях.

Після цього можна прямувати до третього залу. У третьому залі здебільшого лежать речі та інші експонати часів другої світової війни. Однак зустрічаються й інші цікаві речі, зокрема й автомобілі. Вхід до цієї зали коштує додаткових грошей.

При вході, в очі впадає кулемет Максима, в народі – “Максим”. Випускався з 1883 по 1945 роки. Призначений для стрільби кулями калібру 7,62 зі швидкістю 600 пострілів на хвилину.

Тут же патрони, автомати, інші кулемети. Ось чехословацький МГ-37, він же ZB-53, він же ZB і TK 37. Розроблений 1937 року, активно застосовувався в Японсько-китайській і Другій Світовій війні. Індекс МГ-37 було дано нацистською Німеччиною після окупації Чехословаччини, коли понад 12,5 тисяч таких кулеметів надійшло на службу Третьому Рейху.

Від німців тут залишився не тільки кулемет. Можна знайти каски найрізноманітніших родів військ Німеччини

А в самому кінці музею стоїть німецький мотоцикл Zündapp з позначкою розвідувального загону “Aufklärungsabteilung”.

Ну а далі, всі розбрідаються за інтересами. Хтось може продовжити дивитися зброю. Благо, тут є на що поглянути: автомати, кулемети, РПГ. Очі розбігаються, а руки так і тягнуться помацати.

Комусь стане цікаво додивитися композицію в центрі. Поруч із кулеметами примостилися й інші військові пристосування.

Ну а для любителів ностальгії – різні приємні дрібниці на кшталт дитячої швейної машинки. Про таку свого часу мріяли всі дівчатка.

Лічильник для таксі радянського зразка. Зараз водії повадилися кататися без лічильника, називаючи ціни від балди. Особливо це стосується привокзальних розводил.

Любителі човнів звернуть увагу на двигуни та експонати на кшталт гвинта корабельного двигуна, піднятого з дна після корабельної аварії.

Я не зміг стримати розчулення, побачивши ось цей музичний центр. Точно такий стояв у дідуся в кімнаті. Пам’ятаю, дуже любив приходити і крутити всі ці важелі та кнопочки. Мама з бабусею лаялися, що я можу щось зламати, а дідусь дозволяв. На програвачі лежали грамплатівки. Потім усе це винесли на сміття, а зараз це виявляється – раритет.

Ця штуковина поєднувала в собі потужний радіоприймач і програвач грамплатівок.

Ну і звісно ж, мало яка дівчина пройде повз таку велику кількість червоного =) Мила пожежна машина – цистерна на базі ГАЗ-51-АЦ 36\20.

Ну, або як я, просто подивуватися деяким незрозумілим штуковинам. Що це таке, я не зрозумів. Чи не дитячий автомобіль – атракціон? Той, який по 15 копійок?

На цьому я, мабуть, буду підводити свою розповідь до логічного завершення. Мені не вдалося описати тут і половини того, що представлено в музеї. Експонати всі цікаві, і ми ще довго були сповнені приємних емоцій після відвідин музею. Я рекомендую відвідати його всім, хто буде в Запоріжжі.

Інформація для відвідувачів

Музей відкритий щодня, з 9:00 до 17:00. Вхідний квиток для дорослого на всі зали – 30 гривень, дитячий – 20 гривень. Вхід для ветеранів та учасників бойових дій безкоштовний.

Как добраться до музея?

Музей розташовується за адресою Україна, місто Запоріжжя, вулиця Виборзька, будинок 8. На карті нижче – розташування музею (2) відносно зупинки громадського транспорту (1).

Якщо ви будете їхати громадським транспортом, вам варто орієнтуватися на дорогу з пересадкою. Від зупинки “площа Металургів” вам потрібно доїхати до “УкрГрафіт”, звідки пройтися пішки.

Телефон для довідок щодо відвідування музею: +38 (061) 213-14-25