Перемишль – українське місто в Польщі з ДОТами СРСР

Перемишль, або як раніше він називався російською – Перемишль – це невеличке містечко на південному сході Польщі з населенням 68 тис. осіб. За 12 кілометрів від нього знаходиться кордон з Україною (і жахливий перехід Шегині – Медики). Тут усі розуміють українську мову, а народ мало чим відрізняється від жителів західної України. Але зате є історія цього міста: складна, але вкрай цікава.

Саме місто – важливий залізничний вузол. І я прибув сюди, як і багато туристів, після пішого переходу кордону Шегині – Медики під час своєї подорожі до Кракова. Перший раз лише пообідавши тут перед поїздом, а другий раз – погулявши містом, вивчивши замок і відшукавши залишки “Лінії Молотова”. Про це і про саме місто – далі.

Уперше місто Перемишль згадується в літописі за 981 рік. Володимир Святославович, Великий князь Київський, пішов походом на поляків і захопив безліч із міст. Тоді Перемишль був включений до складу Давньоруської держави, ставши столицею Червоної Русі.

До Першої світової війни місто перетворилося на укріплену військову фортецю із зовнішнім 45-кілометровим кільцем. Тут розміщувалося 140 тисяч солдатів. А у вересні 1914 року російські війська взяли фортецю в облогу, яка тривала до 1915 року. Зрештою вона була взята російською армією, але через кілька місяців німці та австрійці відбили фортецю назад. Багато інформації та артефактів того часу можна виявити в музеї військової історії у Відні.

До кінця війни фортеця перейшла до Західно-Української народної Республіки, а потім повернута Польщі як частина Львівського воєводства.

Місто цікаве насправді. Красива архітектура, доглянуті будівлі. Звичайно, до західної Польщі їм далеко, але все одно складно залишитися байдужим.

Багато статуй і пам’ятників, зокрема релігійних.

Гарний і спокійний центр. Приходиш туди і насолоджуєшся… Грає музика, люди прогулюються, дзюрчить фонтан. У мене одразу виникла асоціація з українським курортом Трускавець.

Велика кількість католицьких соборів.

Однак ніщо людське не чуже жителям. Ось, наприклад, почесний член клубу “Я паркуюся як м*дак”.

Місто просте. Ось як я можу його охарактеризувати. Просте, як і його жителі. Воно викликає бажання спокійно прогулюватися вуличками, але не довго. Денек, інший і стане нудно. Це не Берлін і навіть не Краків. Це – Перемишль.

Унаслідок захоплення і поділу Польщі німецькими нацистами і радянськими військами 1939 року в місті було встановлено Радянську владу. Його було включено до складу УРСР як частину Дрогобицької області. Невелика частина міста відійшла до німців. І ось тут почалося найцікавіше.

Після включення Прибалтики, нинішньої західної України та Білорусі, Бессарабії до складу СРСР тут почали зводити систему укріплень “Лінія Молотова”. Ця лінія прийшла на заміну “Лінії Сталіна”, оскільки друга пішла в глиб території держави.

Ця оборонна лінія розрізала місто на дві частини (насправді, внаслідок дій СРСР і Німеччини під час Другої Світової війни багато міст були “розрізані” буквально навпіл, а не тільки Берлін після ВВВ). Її залишки донині є в місті. Не потрібно їхати в Албанію, щоб подивитися на бункери і ДОТи (довготривала вогнева точка) посеред міста (як, наприклад, у Тирані). Досить доїхати до Перемишля. Ось один із таких ДОТів. Якщо комусь буде цікаво – нижче наведена карта збережених укріплень “Лінії Молотова” в місті. Трохи вище фото, зроблене біля ДОТу номер 4 на цій карті.

У мене не було часу цього разу оглянути зовнішні залишки укріплень самої фортеці, але я обов’язково зроблю це наступного разу!