Аушвіц – концтабір як символ людської жорстокості

Третій Рейх “прославився” на весь світ не тільки тим, що розв’язав одну з найкровопролитніших воєн, які коли-небудь відбувалися у світі, а й звірячим ставленням до військовополонених і навіть власних співгромадян, які були не тієї віри чи нації. Євреї, цигани, поляки, українці, росіяни. Над ними ставили досліди і вбивали. Усі ці звірства здійснювалися в концентраційних таборах, найвідомішим з яких напевно є Освенцим (або Аушвіц).

Після військової окупації СРСР і Рейхом Польщі на території, підконтрольній Німеччині, 1940 року, поблизу міста Освенцим було створено цілий комплекс таборів, що проіснували аж до 27 січня 1945 року. У цьому плані він – “рекордсмен”.

Читати далі

Зоопарк Януковича в Межигір’ї

Після втечі експрезидента України натовпи людей кинулися дивитися його колишню резиденцію “Межигір’я”, що отримала назву “Музей корупції” в народі. Кинулися й ахнули: чого там тільки не було. І величезна територія, яку охороняли війська ППО, і розкішний особняк із люстрами за 8 мільйонів євро кожна. І ось крім усього цього добра тут виявили і зоопарк.

Так, Віктор Федорович любив красиво жити. Тому побудував тут собі милий зоопарк. І досі залишається загадка – він їв мешканців цього закладу чи тільки милувався? Але не будемо губитися в здогадках, у нас не огидні новини, від яких залишається неприємний післясмак і сняться погані сни. Ми просто вирушимо і подивимося, що ж за тварини живуть тут і зараз доступні всім, хто дістався до Межигір’я.

Читати далі

Белградський зоопарк

Сказати чесно – я не дуже люблю зоопарки. Але того дня, гуляючи ввечері Белградом, я думав про те, щоб піти знімати метро, яке не відбулося, вивчав мапу і натрапив на зоопарк, що був розташований прямо біля стін фортеці, де я провів першу половину дня. У підсумку було ухвалено рішення піти погуляти і розслабитися, адже на мене чекала тривала поїздка на поїзді Белград – Бар.

Скажу чесно, забігаючи на перед – я ні краплі не пошкодував, що виділив час на відвідування зоопарку. Він величезний і прекрасний. Тут кілька сотень видів тварин, зокрема вельми екзотичних. І провести тут час – це одне задоволення! Тому, запрошую вас, мої дорогі читачі, вирушити зі мною в захопливу прогулянку белградським зоопарком!

Читати далі

V форт Брестської фортеці – забутий часом, але не людьми

Брест-Литовська фортеця, яка стала, напевно, головною визначною пам’яткою Білорусії, має кілька оборонних ліній і об’єктів. У тому числі – 9 оборонних фортів. Вони були побудовані одночасно з фортецею, а потім модернізовані. Два з них (VI і VII) знаходяться на території сучасної Польщі. Усі інші – у Білорусії. Вони кинуті напризволяще здебільшого. Затоплені, засмічені.

Віднедавна влада вирішила зайнятися деякими з них. V форт було вирішено перетворити на музей. Знаходиться він у Гершони, доїхати з центру Бреста сюди не складає труднощів (головне – не питати у місцевих). У 2014 році я відвідав це місце і настійно рекомендую це зробити вам!

Мало хто знає про існування фортів. Більшість відвідує лише саму фортецю, її центральну частину. І не підозрюють, скільки всього цікавого є поблизу.

Читати далі

Сирецький дендропарк – гарне місце для прогулянки в Києві

На правому березі Дніпра, біля кінцевої станції метро “Сирець” знаходиться Серицький парк. Невеликий але з дуже високими, красивими деревами… Він створює приємну тінь навіть у найспекотніші літні дні. Тут приємно прогулятися, що й робить багато хто, хто живе поблизу. Однак зовсім поруч розташоване ще більш чудове місце. Це – Сирецький дендропарк. Про нього не всі місцеві знають, а відвідують – ще менше. Вся річ у складності пошуку входу, бо розташований він на території одного підприємства. При цьому він вартий того, щоб його відвідати.

В одну зі своїх поїздок до Києва, дорогою до Білорусі, я вирішив відпочити після поїзда в цьому парку, а заодно і зробити кілька фото, щоб розповісти вам про цю чудову локацію в Києві.

Читати далі

Межигір’я. Резиденція Януковича зсередини

Увага! У статті йдеться про Хонку екс-президента України Віктора Федоровича Януковича як туристичний об’єкт. На блозі, як і раніше, заборонена будь-яка політика, навіть мені ;) Прошу проявити повагу до інших відвідувачів і до себе насамперед!

Одним із головних місць, які я вважав за необхідне особисто для себе відвідати цього разу, коли приїхав до Києва, була резиденція Януковича. Прозвана в народі “Музеєм корупції” вже більше року вона залишається відкритою для відвідування. Будь-хто може погуляти величезною територією, подивитися на фонтани, водоспади, розкішні будівлі. Але взимку це все не так красиво виглядає. Та й звітів про територію Межигір’я вже предостатньо. А ось хороших репортажів зсередини – на пальцях перерахувати. Єдиний гідний, який я зустрів – це репортаж macos і все. А тому я був сповнений рішучості потрапити всередину!

19 лютого 2014 року, тоді ще чинний президент України Янукович віддав наказ збирати речі і вивозити всі значущі цінності з його резиденції під Києвом. 21 лютого остання вантажівка з раритетними картинами і грошима залишила територію Межигір’я, а сам Віктор Федорович і його коханка полетіли на вертольоті. 22 лютого сюди увійшли загони самооборони, повстанців і прості громадяни. Сп’янілі від перемоги люди ще довго не могли повірити своїм очам – навіть те, що не вивезли з резиденції, було дорожче за все, що вони бачили за своє життя.

Читати далі

Музей викинутих речей у Києві

Київ дуже цікаве місто. І як будь-яке велике місто воно цікаве насамперед місцями, про які здебільшого не підозрюють навіть місцеві жителі.

Так і з цим музеєм. Він ніби як і існує, але знають про нього лише одиниці. Ще менше людей горить бажанням його відвідати. І не стільки через далеке розташування, скільки через те, що ніхто особливо не намагається зробити його знаменитим. Та ще й малограмотний “піар” зіграв свою роль – пара “розумників” назвали його в Інтернеті “музеєм сміття”, а самі господарі гордо підписують як “музей вторсировини”, що викликає ще менше бажання його відвідати, ніж назва “музей сміття”.

Але, з іншого боку, навіть не знаєш, як його краще іменувати. Я вирішив підписати його, як “музей викинутих речей”. В англійській мові є прекрасне словосполучення – discarded things. Ось це саме воно!

Читати далі

Верхня Хортиця. Тут жили меноніти

У Запоріжжі, де я народився і виріс, дуже багато цікавого. І ось одного разу, піддавшись дивному бажанню, я пішов на високоорганізовану екскурсію від місцевого активіста Романа Акбаша по Верхній Хортиці, про яку зараз і розповім. У звіті йтиметься про Запорізький дуб, місця, де жили Меноніти, Партизанську білку та інші цікавинки.

Зустрілися ми з іншими учасниками на кінцевій зупинці 67 маршруту і пішли спершу до Запорізького дуба. Дорога йде повз церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Храм був побудований у жовтні 2004 року. Для нього написані унікальні ікони з використанням техніки інтарсія. Зображення образів складається з 200 видів деревини. Із хрестом висота храму становить 33 метри, що робить його найвищим у Запоріжжі. Нагорі – дзвіниця з 9 дзвонів, найважчий з яких важить 300 кілограмів, а управляється за допомогою електронної системи.

Читати далі

Дрогобич – залишки розкоші часів нафтового буму

У двох годинах їзди від Львова розташоване місто Дрогобич. Невелике за моїми мірками місто, воно все-таки є другим за величиною у Львівській області. Воно примітне своєю історією (якій вже понад 900 років), а також і архітектурою, яка залишилася з минулих часів. У перший мій візит Дрогобич викликав у мене лише масу сірих емоцій, а ось вдруге я вдивився в нього і зміг-таки розгледіти неповторний шарм… Пропоную і вам вирушити на коротку екскурсію цим цікавим місцем.

Читати далі

Stalag 344 – табір радянських військовополонених солдатів

Здрастуйте, мої милі. Сьогодні буде не дуже барвистий і веселий репортаж, а скоріше навіть навпаки. Я довго його відкладав, але ось, зважився.

У місті Вільнюс, що в Литві, отже, є район – Ново-Вільня. Колись – маленьке містечко, а зараз – віддалений район, околиця міста. Тут багато радянської забудови, він слабо схожий на Європу… Звичайні будинки, кіоски з якоюсь гидотою… Мало хто знає, що на подвір’ях цих будинків ховається монумент радянським військовополоненим, які загинули від рук німців у 42 – 43 роках.

Читати далі