Кожна поїздка починається з дороги. Не можу сказати, щоб це мені подобалося. Особливо я не люблю поїзд за маршрутом Запоріжжя – Львів. Він неймовірно повільно їде, рівень сервісу в ньому перебуває десь нижче нуля, а у вагонах, навіть купейних, панує повна антисанітарія. В українських поїздах нічого не змінюється з 70-х років: ні вагони, ні провідниці. Однак це найпристойніший варіант дістатися до Львова, оскільки літаки з мого міста літають тільки з незручною пересадкою в Києві, а за ціною – як переліт із Польщі на Канарські острови у два боки.

Уперше я потрапив до Одеси 2012 року. Тоді я їхав із Трускавця, де провів місяць розслабленого і неспішного відпочинку, до Молдови, через Придністров’я. Метою було – “обкатати” свій нещодавно отриманий закордонний паспорт громадянина України.

Це був мій перші виїзд закордон, з купою хвилювання і курйозному, коли мені довелося застрахувати самого себе під виглядом автомобіля. Однак це зовсім інша історія. А розповім у цій статті я про те, як провів два дні у вельми колоритному українському місті Одесі.

Мій поїзд Львів – Одеса приїхав на вокзал під проливним дощем. Вивантаживши свої речі і насилу добігши до зупинки, я спробував виїхати в потрібному мені напрямку. Тоді я був ще молодим і зеленим “туриком”, а тому про необхідність мати з собою PowerBank (їх тоді начебто й не існувало) і пропрацьований маршрут на карті до готелю я ще не знав. А тому опинився з розрядженим мобільним у незнайомому місті.

Берегове вперше я відвідав влітку 2011 року, коли через недосвідченість погодився поїхати на групову екскурсію з Трускавця, де я відпочивав.

Ту поїздку я запам’ятав, в основному, з двох причин: йшов проливний дощ і я зарікся їздити в групові тури.

Приїхавши в місто в другій половині дня, ми були приречені на черговий марш-кидок місцями, де у гіда був договір про “відкат”. Тому я потихеньку злиняв від натовпу і пішов бродити вуличками.

У Києві, неподалік від аеропорту Жуляни розташовується місце, в якому однозначно сподобається і хлопчикам, і дівчаткам. Місце, де просто необхідно побувати. Сьогодні я покажу його вам. Це – державний музей авіації.

На сьогодні він є не тільки найкращим авіамузеєм України, а й найбільшим технічним музеєм країни. На площі понад 20 гектарів розташовані десятки експонатів: вертольоти, винищувачі, бомбардувальники, ракетоносці, крилаті ракети, навчальні та пасажирські літаки. Деякі з них становлять цінність як музейний експонат, але й мають цікаву історію.