Берегове – угорське містечко на Закарпатті

Берегове вперше я відвідав влітку 2011 року, коли через недосвідченість погодився поїхати на групову екскурсію з Трускавця, де я відпочивав.

Ту поїздку я запам’ятав, в основному, з двох причин: йшов проливний дощ і я зарікся їздити в групові тури.

Приїхавши в місто в другій половині дня, ми були приречені на черговий марш-кидок місцями, де у гіда був договір про “відкат”. Тому я потихеньку злиняв від натовпу і пішов бродити вуличками.

Кілька фотографій, зроблених того дня, прикрасять цей фотозвіт. Це околиці Берегового, але я не шкодую, що пішов їх дивитися, бо в центр нікого так і не зводили з екскурсійної групи.

Саме місто розташоване в Закарпатській області України, в безпосередній близькості від угорського кордону і є місцем компактного проживання угорців.

Він побудований 1241 року на місці зруйнованого татарами міста Лампертсас і пізніше дістав назву Берегсас, на честь німців із Саксонії, які й приїхали його відновлювати.

У період з 1566 по 1686 рік тричі руйнувався (на початку татарами, потім – поляками і нарешті – військами Габсбургів.

22 травня 1703 року жителі спробували підняти повстання проти династії Габсбургів, проте його швидко придушили і землі передали Шенборнам (до чийого замку я теж заїхав у ту поїздку, а потім повернувся туди 2017 року самостійно).

Короткий час на початку 20 століття був під владою румунів, Чехословаччини та Угорщини. А після другої світової війни включений до складу СРСР як частина Української РСР.

Угорське населення тут становить понад 48%, ще 11,8% – цигани та росіяни. Практично все населення розмовляє угорською, українську та російську знають дуже погано. Безліч місцевих жителів мають другий паспорт Угорщини.

Як я вже згадував, дощ, невміння на той момент правильно готуватися до подорожей і низка інших чинників завадили мені відвідати основні визначні пам’ятки того разу.

Околиці міста, в принципі, нічим особливо не примітні. Звичайні будиночки, які бувають практично в кожному селі.

Жахливі дороги, яких, утім, на пострадянському просторі вкрай багато. Це вельми цікаво, тому що за кілька кілометрів, через кордон, асфальт уже зовсім іншої якості.

Одразу впадає в око те, що всі написи дублюються угорською мовою. Хоча, справедливості заради, варто зауважити, що дублюються вони скоріше українською, та й то лише на державних установах.

Місто дуже маленьке. І не беруся судити, затишне воно чи ні. Мені воно здалося вельми похмурим, проте для повноти картини, я із задоволенням заїду сюди влітку, в теплу пору року, коли зможу дізнатися точний прогноз погоди і буду впевнений, що не буде йти дощ. Можливо, я погляну на нього з іншого боку, відвідавши центр.

[tp_hotel_selections_widget id=”1417801″ cat1=”popularity” type=”compact” limit=”3″ subid=””]

Крім усього цього, варто зауважити, що місто славиться своїми термальними джерелами. Цікаво подивитися, як вони змогли все це реалізувати, наскільки цивілізовано?