Візит до замку Шенборнів з екскурсією

Як я вже розповідав, далекого 2011 року я мав необережність вирушити на групову екскурсію закарпатськими замками України, куди входили візит до палацу Шенборнів, замку Паланок, міста Берегове і Сент-Міклош. Ця екскурсія на завжди відбила в мене охоту до подібних заходів, а тому, повернувшись до Трускавця, де я тоді відпочивав, я чітко вирішив подорожувати самостійно.

Але зараз не про це. Так чи інакше, поїздка відбулася і з неї я привіз кілька фотографій, а значить я зобов’язаний поділитися з вами враженнями. Адже цей візит, який пройшов у такому поспішному темпі, надихнув мене повернутися сюди, вже у 2017 році, під час подорожі Закарпаттям, яку ми здійснили, повертаючись із Праги.

Отже, йшов 2011 рік. Дощ припинився на кілька годин, що дало нам змогу вийти з автобуса і піднятися через ліс до палацу…

На підході до будівлі можна помітити дуже цікаві та красиві вироби, які гріх було не сфотографувати.

Тут же розташовуються лавочки та альтанки, а на тлі – новобудови. Це все нині – територія санаторію “Карпати”, а тому тут гуляють люди з дітьми, смажать шашлики і не завжди замислюються над тим, у якому історичному місці вони перебувають.

А місць – воістину чудова. Розкішна територія і палац досі величні, навіть через стільки років. Як я вже згадував у статті про Берегове, ці землі були передані Шенборнам після придушення повстання проти Габсбургів.

Граф Ервін Фрідріх побудував тут резиденцію і мисливську садибу Берегвар у період з 1890 до 1895 року, яка сьогодні відома як палац або замок Шенборна. За радянської влади його переобладнали під санаторій, розікравши практично всі предмети інтер’єру. Частину вдалося потім передати музею.

Зате чудово зберігся розкішний дендропарк навколо замку і прекрасне озеро в центрі. Його форма віддалено нагадує серце, хоча дехто подейкує, що воно викопане за формою кордонів Австро-Угорщини (чи так це – я розберуся трохи пізніше, в окремій статті).

Дощ, що постійно зривався, заважав насолодитися краєвидом замку, малограмотні екскурсоводи монотонно бубоніли щось про будівлю, самі не вивчивши запитання (як добре, що тепер можна взяти з собою в дорогу телефон із путівником або аудіогідом). А народ, який взяв сюди дітей, просто фотографував усе направо і наліво, дозволяючи своїм чадам збивати з ніг відпочивальників.

Але ось ті враження, які я отримав, вони врізалися в пам’ять. Красива архітектура привабила мене, і, приїхавши додому, я почав вивчати історію палацу і садиби. Вона чудова! А тоді лише залишалося фотографувати квіти після дощу.

Можна було просто обійти будівлю і подивитися на неї з іншого ракурсу, не там, куди водить екскурсовод. І вже тут з’являються цікаві деталі, приміром – ці барильєфи.

Саму будівлю будували з претензією на графську помпезність і глибокий сенс. Тут кожна вежа просякнута символізмом, варто лише копнути глибше!

Досі пам’ятаю свої відчуття, та й через 6 років, під час повторного візиту вони не змінилися. Я маю на увазі думки про те, що така краса знаходиться у нас, в Україні.

До того ж, як я вже говорив, у цій будівлі розташовується один із корпусів санаторію, тож можна навіть приїхати сюди відпочити, покращити своє здоров’я і щодня проводити серед цієї краси, оточеної горами, і читати книжку або просто розмовляти з коханою людиною ось у таких альтанках.

Взагалі, тут явно працює хороший майстер по дереву. І він любить вирізати найхимерніші речі. Приміром – ось такого козака, повз якого я, житель Запоріжжя, батьківщини запорізьких козаків, просто не міг пройти повз.

І, мабуть, не тільки він любить майструвати з дерева. Часом сама природа витворяє щось грандіозне, немов божевільний майстер по дереву. Ось таку красу ми виявили в дендрарії поруч через багато років.

Але екскурсія цим місцем тривала якихось півгодини, після яких нас загнали назад в автобуси і повезли далі. Може воно й на краще. Завдяки цьому відчуттю незавершеності хотілося повернутися сюди і вивчити все детально, включно з внутрішнім облаштуванням та інтер’єрами.

Ах, так. Ще один чудовий факт. Варто було мені повернутися сюди 2017 року, як знову пішов дощ. Хоча, в цьому регіоні дощам ніхто не дивується!

Читайте докладніше про мою про нову поїздку до палацу графом Шенборном у наступній статті>>

Буде час – обов’язково приїжджайте помилуватися всією цією красою. На жаль – вона на межі знищення часом, бо ніхто особливо не піклується про палац.