Підгорецький замок Львівської області

Підгорецький замок у Львівській області України – один із тих, що змогли дожити до наших днів і не бути остаточно зруйнованим. Він входить до, так званої, “Золотої підкови України” разом з Олеським і Золочівським замками.

Побудований наприкінці 30-х років 17 століття, він пережив безліч історичних колотнеч і дійшов до наших днів практично в первозданному вигляді. Відпочиваючи у Львові, ми, звісно ж, попрямували сюди.

Ще до спорудження Підгорецького замку тут були фортеці, згадувані в літописах 1530 року. 1633 року коронний гетьман Станіслав Конєцпольський купив замок у Підгорецьких і замовив проєкт укріплень і шикарного палацу.

Читати далі

Легенди хранителя вежі та стародавнє вірменське кладовище в Кам’янець-Подільському

Раніше, коли мене запитували, чим відрізняється турист від мандрівника, я вдавався в довгі пояснення. Але ось нещодавно зрозумів, як пояснити простіше. Скажімо, ви гуляєте містом у пошуках цікавих місць. І тут вас гукає вельми дивний чоловік, який пропонує безплатно піднятися на закриту давним-давно для туристів і відвідувачів вежу (наскільки я розумію, для туристів вона і зовсім ніколи не була доступна). Що зробить турист? Швидше за все піде далі. А ось мандрівник не дозволить собі пройти повз. Бо там, де він – там і дух пригод.

Читати далі

Велосипедами на Наталівський кар’єр

Іноді прекрасне – у нас із вами під носом. Потрібно просто розплющити очі й побачити це. Коли мені починають розповідати, що на подорожі немає часу або грошей, я намагаюся йти від теми. Хоча ще зовсім недавно кидався в гарячу суперечку, доводячи, що це не потребує надто великих вкладень ні першого, ні другого. Потім зрозумів – … Читати далі

Музей грошей НБУ

У Національному Банку України є музей грошей. Він нібито є, але його нібито й немає. Про нього мало хто знає (таке відчуття, що і працівники не завжди підозрюють про його існування), а для відвідин раніше потрібно було записуватися за місяць заздалегідь, надсилати паспортні дані, а екскурсії, хоч і безоплатні, проводилися тільки для груп. Просто зайти з вулиці й подивитися було не можна.

Коли я їхав на засідання Верховної Ради України в березні 2015 року, вирішив використати ті два дні по максимуму. І тому придумував, щоб ще відвідати. Поїхав у Межигір’я, а слідом вирушив у цей самий музей грошей НБУ.

Читати далі

Домашній зоопарк Пилишенка або як я левів у селі шукав

Ситуація досить цікава. До мене приїхала знайома, і ми поїхали у Василівку. Це Запорізька область, Україна. І ось ідемо ми з нею вулицями цього містечка, точніше вже судячи з пейзажів – за містом. Дзвонить телефон. Подруга бере слухавку і заявляє: “Вибач, я не можу говорити. Тут холодно. Я під Запоріжжям, ми левів шукаємо. Так, вони десь тут”. Напевно, можна було подумати, що ми несповна розуму, але… Насправді ми точно знали, куди вирушаємо! Ми йшли в домашній зоопарк сім’ї Пилишенків!

Місто Василівка продовжує відкривати свої таємниці для туристів. Я свого часу писав про замок Попова, який обов’язковий до відвідування всім, хто буває в Запоріжжі. На іншому кінці містечка Василівка розташований зоопарк, де можна побачити знаменитих левів, тигрів, ведмедів. І навіть людину, яка жила в одній клітці з левами!

Читати далі

Нікітський ботанічний сад у Криму

У зв’язку з тим, що Крим уже кілька років не сходить із передовиць більшості газет і новинних сайтів, мені захотілося відкинути вбік цю дурну політику, ненависть і ворожнечу. Захотілося просто згадати, яке це чудове місце! Щоб цей чудовий півострів знову асоціювався тільки з позитивним!

У Криму я бував двічі, ще молодим зеленим пацаном, з батьками. Але від цього враження не стали гіршими. Я пам’ятаю багато чого і мені приємно згадувати ті теплі й сонячні дні. Я дістав усі ці фотографії і підготував цикл репортажів про Крим! І я не потерплю ніякої ненависті і злоби в коментарях, про що попереджаю відразу!

У цій статті я поведу мову про Нікітський ботанічний сад (і без поняття, чому його всі називають Нікітинський). Усі фото старі і були зроблені на мою найпершу мильницю в далекому 2008 році, тому за якість прошу не лаятися =)

Читати далі

Аккерман – найбільша фортеця східної Європи

Під час моєї другої поїздки до Одеси в мене було трохи зайвого часу, а готель, у який я помилково оселився, був жахливий. Це наступного дня я вже переїду в гарний готель і вирушу на конференцію, завдяки якій і приїхав безкоштовно в цю Перлину біля моря. А в той момент я вирішив не витрачати час даремно і вирушити подивитися щось цікаве.

Мій погляд ще під час планування поїздки впав на Білгород-Дністровський, відомий своєю Аккерманською фортецею. Як мандрівник та історик, пройти повз я не міг, а тому, кинувши речі в готелі, я одразу ж попрямував до залізничного вокзалу, звідки автобусом за кілька годин доїхав до міста Білгород-Дністровський.

Читати далі

Стебник – місто безнадії

Подорожуючи і ведучи блог, ви волею-неволею сприймаєте всі події, місця, локації через призму свого досвіду і поглядів на життя. І ваша думка – суб’єктивна. Так і в мене. Сподіваюся, статтею я нікого не ображу. Однак у моєму рейтингу найсумніших і найбезнадійніших міст поки що лідирує місто Стебник Львівської області, куди я заскочив на кілька годин на початку 2014 року.

Зазвичай, коли я планую побувати в місті менше 2 днів, то я кажу, що проїхав його транзитом. Але як можна так образити поселення, яке пішки обійти можна хвилин за 5?

Читати далі

Зоопарк Януковича в Межигір’ї

Після втечі експрезидента України натовпи людей кинулися дивитися його колишню резиденцію “Межигір’я”, що отримала назву “Музей корупції” в народі. Кинулися й ахнули: чого там тільки не було. І величезна територія, яку охороняли війська ППО, і розкішний особняк із люстрами за 8 мільйонів євро кожна. І ось крім усього цього добра тут виявили і зоопарк.

Так, Віктор Федорович любив красиво жити. Тому побудував тут собі милий зоопарк. І досі залишається загадка – він їв мешканців цього закладу чи тільки милувався? Але не будемо губитися в здогадках, у нас не огидні новини, від яких залишається неприємний післясмак і сняться погані сни. Ми просто вирушимо і подивимося, що ж за тварини живуть тут і зараз доступні всім, хто дістався до Межигір’я.

Читати далі

Краків для непосид. День третій. Митниця і зустрічі

Потяг Київ – Львів прибуває в “місто львів” рано вранці. Дивна провідниця, яка по 10 разів забувала щось подивитися в моєму квитку. Але це її справа. А я в передчутті того, що через кілька годин знову опинюся закордоном. Пригоди тривають!

Ще занадто рано для того, щоб працювала більшість привокзальних магазинів та обмінних пунктів, тому питання – де міняти гривні на злоті відпало саме собою. У Львові я цього зробити не зміг – вирішив поїхати на кордон раніше, “про всяк випадок”. Як виявилося – не дарма!

Отже, запаси провіанту поповнити не вдалося, зате в аптеці знайшов нарешті чудову річ – “маркер” із зеленкою для своєї аптечки туриста. Незамінна річ не тільки в походах – поїздках, а й навіть удома, бо якщо я мажу зеленкою одну крапку, то потім увесь у її розчині, а заодно й уся ванна кімната. Думаю, потрібно такий-же придбати йодний, але в тій аптеці його не було. Зате були вітамін C, які мені ще дуже знадобляться через ніч.

Читати далі