Заліщики та знаменита панорама: наш досвід, поради та фото

Подорожуючи Західною Україною, ми потрапили в місто Заліщики. Саме воно змогло нас вразити і реально зацікавити цього року.

Тут ми опинилися зовсім випадково, оскільки мені просто захотілося подивитися на знамениту панораму наживо. Що ж це за таке вельми незвичайне місто? Чим воно змогло зачепити і здивувати? І що це, власне, за панорама?

Заліщики – багатоманітне місто. Сьогодні воно маловідоме, хоча в ньому відбувалися досить цікаві та непересічні історичні події. Нинішньою увагою в Україні та закордоном місто завдячує групі фотографів, які першими опублікували світлини унікальної панорами.

Через цікавий вигин Дністра складається враження, що місто розташоване на ідеально круглому острові. Але це не зовсім так. Насправді це просто ілюзія, яку створює вигин річки.

Містечко Заліщики – унікальне поселення на півострові. Воно лежить у глибокому яру Дністра. Подібних місць усього три на планет: підкова Мармурового каньйону в США, Мозель у Франції та місто Заліщики.

Саме ця фотографія і зробила місто знаменитим і привернула нових фотолюбителів і, звісно ж, мандрівників.

Підхопили цю естафету багато телеканалів, які поспішали розповісти про дивовижне місце першими. Хоча в сучасному світі ми більше моніторимо блоги, інтернет-видання і тільки потім дехто згадує про ТБ.

Дорогою з Кам’янця-Подільського до Чернівців ми вирішили зазирнути в це місце.  Доїхати до Заліщиок можна громадським транспортом, що ми й зробили.

Дістатися до міста досить просто на автобусі: ця поїздка займе у вас приблизно півтори години від автовокзалу Чернівців. У мене були веселі попутники, які поспішали на фестиваль, що проходить неподалік. Як ви розумієте, любителі фестивалів – це досить цікавий люд, тому компанія виявилася не зовсім твереза. Але це зовсім інша історія…

У місті ми пересувалися пішки, щоб максимально роздивитися місцеві визначні пам’ятки. Містечко маленьке, тому машина для туристів тут справді зайва.

Уперше згадка про Заліщики зустрічається 1340 року, а офіційно статус міста воно отримало 1750-го. Історія міста досить цікава.

За свій невеликий вік він встиг побувати столицею кількох держав. Так, це був невеликий період – лише кілька днів – але він залишив досить вагомий слід в історії Заліщиків.

На початку червня 1919 року Заліщики були столицею Західноукраїнської народної республіки. Тут розташовувався її тимчасовий уряд. А 1939 року після нападу на Польщу в місті перебували представники польської влади. Після вторгнення СРСР начальство було евакуйоване через румунську територію в Англію і до 1945 року вважалося легітимним урядом Польщі.   У період війни місто постійно переходило з рук у руки.

Далі історія міста була досить схожа з історією інших міст у поствоєнний період.

У Заліщиках є кілька цікавих місць, у які варто зазирнути, якщо ви вже опинилися тут.

Наприклад, старий палац і парк, костел Святого Станіслава, церква Пресвятої Трійці та краєзнавчий музей, до якого ми так і не дійшли через раптову зливу. Усе це я планував подивитися на зворотному шляху.

Спочатку ми вирушили через міст на інший берег Дністра. Дністровський каньйон, який займає площу в 10 000 га, розташований на кордоні двох областей – Тернопільської та Чернівецької.

Перетинаючи міст, потрапляємо в іншу область. Тут ви можете милуватися чудовим пейзажем.

Необладнаною стежкою нам вдалося забратися на стрімкі схили Дністровського каньйону. Також є й автомобільний шлях, але він розташований з іншого боку. Якщо використовувати його, то доведеться повернутися на 3-4 км назад. Ми вважали за краще забратися самостійно, оскільки це цікавіше і добре економить час.

Зверху відкривається чудовий краєвид, від якого справді перехоплює подих. Перед вами постає дивовижний Дністровський каньйон у всій красі.

Тут-же є стіл і лавки, де можна провести чудовий пікнік. Ви просто уявіть це …

Насувався дощ, тому я намагався зробити побільше знімків і, безумовно, “свою” панораму, яких в інтернеті вже кілька тисяч.

До початку дощу ще встигли перекусити – це було продовження мого Дня народження, як мені тоді здалося.

Перебуваючи на вершині, перед вами все місто, як на долоні, фактурне небо перед грозою, хмари і десь у далині вже видно дощ – це просто неймовірний момент. Я насолоджувався. Ми навертали бутерброди в і запивали їх йогуртом… Ми просто були щасливі моментом.   Це неймовірні відчуття і непередавані емоції.

Спустившись, встигли заскочити до палацу Бруницьких. Він побудований 1831 року бароном Бруницьким на місці мисливського замку Понятовських.

За легендою, тут навіть зупинявся австрійський імператор Франц ІІ під час подорожі Галичиною. На честь цієї події був закладений парк навколо палацу, де зараз росте близько 400 різних дерев, серед яких досить рідкісні.

На жаль, парк перебувають у занедбаному стані. Будівля збереглася трохи краще, бо донедавна тут знаходилася районна лікарня. Зараз вона закрита, хоча справжні любителі можуть знайти кілька лазівок і насолодитися внутрішньою атмосферою.

Я заглянув всередину лише через вікна. Там збереглися різні речі та плакати. Мені стало цікаво, яка подальша доля садиби, тож я планую зробити запит до районної та міської адміністрацій. Це досить симпатичне місце в Заліщиках, яке варте уваги.

Саме в цей момент почався дощ, і ми добігли до пошти, щоб відправити листівку самим собі. Якщо хтось чує про це вперше, то скажу, що я колекціоную листівки, надіслані собі з усіх своїх подорожей.

На пошті познайомилися з начальницею відділення. Дізнавшись, що до неї зайшли туристи, вона погасила марки печаткою Заліщиків, хоча зараз місцеві листи надсилають до Тернополя і гасять марки тільки там. Тож марки з такою печаткою тепер велика рідкість.

Ще планувалося зазирнути до місцевого музею або вирушити до водоспаду в гаю, але гроза внесла свої корективи в наші плани, тож з автовокзалу поїхали назад до Чернівців, дуже промоклі, але задоволені!

Особливо приділяти час місту звісно не варто, але, якщо буде можливість, то обов’язково завітайте. Ця прекрасна панорама – справжня краса, а невеличкий пікнік на природі – чудове доповнення до неймовірних краєвидів такого маленького, але неймовірно красивого містечка.