Аушвіц – концтабір як символ людської жорстокості

Третій Рейх “прославився” на весь світ не тільки тим, що розв’язав одну з найкровопролитніших воєн, які коли-небудь відбувалися у світі, а й звірячим ставленням до військовополонених і навіть власних співгромадян, які були не тієї віри чи нації. Євреї, цигани, поляки, українці, росіяни. Над ними ставили досліди і вбивали. Усі ці звірства здійснювалися в концентраційних таборах, найвідомішим з яких напевно є Освенцим (або Аушвіц).

Після військової окупації СРСР і Рейхом Польщі на території, підконтрольній Німеччині, 1940 року, поблизу міста Освенцим було створено цілий комплекс таборів, що проіснували аж до 27 січня 1945 року. У цьому плані він – “рекордсмен”.

Комплекс складався з 3 таборів: Аушвіц 1, Аушвіц 2 (Біркенау) і Аушвіц 3. Загальна площа – приблизно 500 гектар землі. На цій території загинуло або було вбито, за різними даними, від 1,4 до 4,5 млн осіб, з яких більше половини – євреї. Саме тому, після знищення він став одним із найбільш упізнаваних символів Голокосту.

Аушвіц 1 був заснований 20 травня 1940 року. Будівництво почалося не з нуля, а на основі будівель колишніх австрійських (а потім – польських) казарм. Одноповерхові будівлі добудовували до двох поверхів.

У цьому таборі ув’язнені та адміністрація перебували саме в цих цегляних “блоках”, кожен з яких мав свій номер.

Всього блоків було 24. Цей самий 24 був, напевно, найбільш “нешкідливим”: на першому поверсі розташовувалася бібліотека, де ув’язнені могли взяти книжку (їх було близько 45 000 томів, в основному – німецька пропагандистська література), а на другому поверсі – бордель.

Приміром, в 11 блоці, який називався “Блок Смерті”, розташовувалася не тільки табірна в’язниця, а й відбувалися засідання “Надзвичайного суду”, рішеннями якого найчастіше були розстріли заарештованих Гестапо в’язнів табору.

Тут же, у підвалах 11 блоку, 2 вересня 1941 року, за наказом оберштурмфюрера СС Карла Фріцща було проведено перше випробування знищення людей за допомогою газу “Циклон Б”.

У приміщенні моргу крематорію 1 було організовано газову камеру, яка функціонувала близько року, а потім її було перебудовано на бомбосховище для членів СС.

На цьому місці все зараз відтворено до найдрібніших деталей: як крематорій, так і газова камера. Моторошна атмосфера підказує, який жах відчували люди, коли розуміли, що все скінчилося… Їх заганяли в камеру і пускали газ.

Говорячи про Освенцим, найчастіше мають на увазі, нехай і неусвідомлено саме Аушвіц 2. Саме в ньому знаходилися одноповерхові дерев’яні бараки, в яких у нелюдських умовах мешкали ув’язнені. Цю частину табору почали будувати в жовтні 1941 року. Сюди щодня прибували заліковані з усієї Європи, від Португалії до СРСР. Їх ділили на 4 групи.

Приблизно третину з них одразу відправляли в газові камери (часто це видавали за похід у душову, щоб запобігти масовій і неконтрольованій паніці). Це були ті, хто не був спроможний працювати (люди похилого віку, слабкі жінки, діти) і не цікавили науковців (про це – трохи згодом).

Другу групу ув’язнених відправляли на роботи в промислові підприємства різних компаній. За період з 1940 до 1945 року на різні фабрики було відправлено трохи більше ніж 400 тисяч ув’язнених. Більше половини з них померли або були страчені.

Я настійно рекомендую до перегляду фільм “Список Шиндлера” про промисловця Оскара Шиндлера, який зміг врятувати понад тисячу євреїв, викупивши їх на свою фабрику. У фільмі є моменти про Освенцим, куди помилково привозять 300 його працівників.

Частину ув’язнених, більша частина з яких була вродливими молодими жінками, спрямовували в групу “Канада” для роботи як прислугу і для надання сексуальних послуг.

Четверта група, яка складалася з людей, що підбиралася на вимогу вчених і лікарів, використовувалися для різних медичних експериментів.

І якщо експерименти в деяких інших таборах можна було назвати корисними (незважаючи на безпринципність і жорстокість під час проведення), їхні результати були використані надалі, то тут здебільшого вони мали безглуздий характер.

Наприклад – досліди з “відбілювання” шкіри або “перефарбовування” очей у блакитний колір. У такий спосіб доктор Йозеф Менгеле і група інших несамовитих “лікарів” намагалася вивести спосіб штучного створення “істинних арійців”.

Крім того, випробовувалися нові медичні препарати. Людей заражали малярією, гепатитом та іншими небезпечними захворюваннями. На них проводили досліди та хірургічні операції. Кастрували чоловіків і стерилізували жінок.

Аушвіц 3 – це “підгрупа” зі ще 40 невеликих таборів при фабриках і шахтах навколо комплексу.

Ув’язнених “позначали” вже традиційними у нацистів вінкелями – кольоровими трикутниками на одязі. Колір давав змогу дізнатися причину, через яку сюди потрапила людина:

• Червоні – політичні в’язні
• Зелені – кримінальні в’язні
• Чорні – антигромадські та цигани
• Бузкові – Свідки Єгови
• Рожеві – гомосексуалісти
• Жовті – євреї

Точна кількість жертв невідома, встановити її неможливо, оскільки основну частину документів нацисти вивезли або знищили. На сьогодні є індивідуальні дані про 650 тисяч ув’язнених.

Рудольф Хьосс, який був комендантом табору в 1940-1943 роках, на Нюрнберзькому трибуналі заявив, що загиблих було 2,5 млн осіб. При цьому він оцінював тільки жителів Європи, без балканців, жителів СРСР і країн Африки.

Доказами незліченності жертв стали сотні тисяч їхніх особистих речей: окуляри, предмети гігієни, взуття, дитячі іграшки, протези… Усе це вилучали після прибуття або незадовго до відправлення до газової камери чи крематорію.

27 січня 1945 року табір був звільнений арміями 1-го і 4-го Українських фронтів.

Настійно рекомендую це місце до відвідування. Воно змушує замислитися. Воно дає змогу побачити, як неосудність одного лідера може знищити мільйони людей. Тут немає настільки жахливого морального гніту, як у Шталаг 344. Однак у цьому місці обірвалося стільки людських життів, що неможливо не відчути…

Ми не повинні допустити повторення подібної історії. Трохи згодом я розповім, як дістатися сюди, скільки коштує відвідування і як можна потрапити безкоштовно.