Цього дня дощу не було від самого ранку і це, звісно, нас порадувало. Однак збиралися і снідали ми досить довго, тому з квартири вибралися тільки в районі 9:30. У нас був план, і ми знали, що зараз потрібно їхати в ботанічний сад.
До Празького ботанічного саду їхати досить далеко. Тому знадобилося зробити кілька пересадок. Без проїзного це вийшло б дуже дорого. А так – не думаєш взагалі про такі дрібниці, як оплата проїзду.
Черговий ранок у Празі настав раптово. Взагалі ранок приходить несподівано коли ви в такій крутій подорожі. Приходите, падаєте спати без задніх ніг і оп! Вже добрий ранок! Але це навпаки приємно. Ви знаєте, що на вас чекають чергові неймовірні пригоди, враження та знайомства. А тому без зайвих зволікань ми приймаємо душ, снідаємо і одягаємося. Сьогодні в нас за планом день починається з технічного музею.
Технічний музей був одним із головних пунктів у моєму списку на відвідування, а тому мені належало пояснити Марині, навіщо нам туди. Для чого витрачати на це час. Я засукав рукава, глибоко вдихнув і приготувався, однак система дала збій і по вогню, що запалився в її очах, я усвідомив, що вмовляти не доведеться.
Вранці я прокинувся від сонця, яке світило у вікно. Враховуючи, що прогноз погоди обіцяв зливи, це не могло не тішити. І хоча на вулиці ще було видно сліди вчорашніх злив, день обіцяв бути погожим. Ось і чудово. Починався наш перший повноцінний день у Празі, а заодно – і мій день народження!
Сніданок був легким, оскільки напружуватися особливо не хотілося. Зварили гречки, заправилися йогуртом. Із собою ми зробили бутерброди, які незабаром стануть класикою наших подорожей: хліб, сир, помідори і листя салату. Змінювався тільки сир, ми встигли за тиждень спробувати близько 5 видів напівтвердих сирів.
Якщо ми говоримо про Карлів міст, то розповідь буде неповною без згадки Староміської вежі. Вона розташовується в старому місті, на площі Кржіжовніцке, на правому березі Влтави, безпосередньо на початку мосту.
Ця вежа має готичну форму і була побудована одночасно з мостом. Причому, вона виконувала не лише фортечну функцію, а й своєрідного порталу, однієї з точок на Королівському шляху, який долали правителі під час коронаційної ходи.
Карлів міст – однозначно найголовніша і найвпізнаваніша пам’ятка не тільки Праги, а й усієї Чехії. Складно знайти туриста, який би відвідав столицю республіки і не бував тут.
Така популярність зумовлена історичною складовою: мосту незабаром виповниться 400 років, він ставав місцем, яке зіграло важливу роль у ключових подіях міста. Та й маркетингова складова дала про себе знати: магніти, фотографії та листівки з Праги, що містять на собі зображення Карлового мосту, розходяться величезними тиражами по всьому світу.
Усе це накладає свій відбиток на місце. Тож у цій статті я розповім вам про історію мосту та його сучасний стан, подарую кілька лайфхаків, покажу круті світлини, поділюся власними враженнями та підкажу основну туристичну інформацію.
У самому центрі Праги розташовується неймовірна будова в стилі деконструктивізму, яку називають не інакше, як шрамом на тілі історичної частини міста. Однак не кожен може погодитися з такою заявою, а будівля регулярно викликає суперечки, не кажучи вже про ажіотаж серед туристів. Йдеться про знаменитий танцюючий будинок.
Будівля має форму двох веж, одна з яких має нормальну циліндричну форму, а інша – спотворену. За заявою авторів проєкту та архітекторів Владо Мілуніч і Френка Гері, ця форма символізує пару, що танцює.
Нічний сидячий поїзд – це ще той треш. Мені особисто дуже важко відпочити в такому положенні, легше взагалі не спати всю ніч. Якщо ж ваша випадкова сусідка ще й злодійка – то тут і зовсім не розслабитися. Однак хіба можна шкодувати про дорогу, яка веде вас до однієї з найкрасивіших столиць світу – Праги?
Як я розповідав у минулій частині, поїзд Leo Express зі словацького Кошице всю ніч безперервно мчав у бік Праги з нами на борту. Ніч була важкою в плані відпочинку. Для мене, з моїм зростом і зовсім хотілося вити на місяць, оскільки ноги постійно затікали, не допомагали навіть мої нічні прогулянки по проходу.
Кожна поїздка починається з дороги. Не можу сказати, щоб це мені подобалося. Особливо я не люблю поїзд за маршрутом Запоріжжя – Львів. Він неймовірно повільно їде, рівень сервісу в ньому перебуває десь нижче нуля, а у вагонах, навіть купейних, панує повна антисанітарія. В українських поїздах нічого не змінюється з 70-х років: ні вагони, ні провідниці. Однак це найпристойніший варіант дістатися до Львова, оскільки літаки з мого міста літають тільки з незручною пересадкою в Києві, а за ціною – як переліт із Польщі на Канарські острови у два боки.
У місті Прага дуже багато найрізноманітніших пам’яток. Це одне з моїх найулюбленіших міст Європи, де б я із задоволенням жив. Причина тому – велика кількість архітектурних шедеврів, неймовірних парків і артефактів. Причому, якщо про деякі з них знають усі, про інші багато хто навіть не чув. Так і з парком Цибулька.
У 2017 році ми прибули в район Прага 5, для того, щоб спуститися в підземну річку Мотол, однак цього дня там велися будівельні роботи і потрапити до “порталу”, залишившись непоміченими, було неможливо. Поруч знаходився парк, до якого я планував потрапити, тому ми вирушили його вивчати. У результаті ми провели тут пів дня і виявили масу цікавого.
Відень – це просто казкове місто. Я дуже його люблю. Тут, крім архітектури, трапляються несподівані і дуже цікаві місця. Одне з таких – це будинок метеликів у Відні.
Уперше я відвідав будинок метеликів під час своєї поїздки сюди взимку. Навколо крейда дрібний сніг, а холодний і колючий вітер буквально пронизував до кісток. Як-же чарівно було звернути з вулиці, зайти в будівлю і опинитися в тропіках!