Скіфський стан на острові Хортиця

Скіфський Стан – одна з локацій на острові Хортиця, що в Запоріжжі. Позиціонує вона себе як “музей просто неба” та “один із найвідоміших меморіально-теристичних комплексом на Хортиці”.

При тому, що локація розташована практично в центрі острова, все-таки я ніяк сюди не міг дістатися. Вона розташовується на віддалі від основних стежок і доріг. Але, ось я нарешті вирушив до Скіфського стану. Що з цього вийшло – читайте далі.

Музей відкрито на цьому місці не випадково. Тут сфокусована одна з основних курганних груп острова. “Живі”, реконструйовані та стилізовані – тут їх одинадцять. Найстарший із них, за твердженнями низки дослідників, був побудований у III тисячолітті до нашої ери ^[1].

Головним курганом у цій групі вважається “Зорова Могила” або “Дозорний курган”. Він є найвищою точкою острова, про що свідчить геодезичний знак, встановлений тут, неподалік 1921 року.

Припускають, що таке вигідне становище сприяло побудові тут козацької дозорної вишки – бекета. Низка з них сьогодні реконструйовані й перебувають у відкритому доступі для туристів. Сюди можна піднятися, якщо ви впевнені у своїх силах.

З висоти відкривається чудовий краєвид. Тут можна було б годинами сидіти й читати книжку, зрідка відриваючись від літератури й хазяйським оком оглядаючи околиці: степи, скелі, Дніпро. Але палюче сонце дуже швидко нагріває голову навіть у кепці. А тому, щоб врятуватися від спеки, доводиться знову спускатися в низ.

Варто зауважити, що низка науковців ставиться до Скіфського стану вкрай скептично, вважаючи його далеким від наукової реконструкції, таким, що не несе наукового, пізнавального чи духовного впливу ^[2]. Це видно неозброєним поглядом: бекети, приміром, зварені з металу, що радше призначено для розваги туристів.

Тут-же зібрано велику кількість історичних пам’яток, звезених із різних куточків Запорізької області. Їх виявили під час розкопок археологічними експедиціями, але вони не становили для науки особливої цінності. Тому все це добро було звезено сюди і встановлено для огляду приїжджими гостями острова Хортиця.

Спочатку навіть складно зрозуміти, що ви бачите перед собою. Але, варто підійти ближче і придивитися – як ви розгледите, що тут і кам’яні хрести, і жорна, ступи і зернотерки… Навіть корита – і ті дерев’яні!

Чого тут тільки немає! Це немов музей викинутих речей у Києві, але тільки більшість із них у сотні й тисячі разів старші за будь-кого з нас.

Звісно, не обійшлося і без знаменитих “кам’яних баб” – скульптур, які були особливо популярні в степовій місцевості.

Роблячи цей кадр, на секунду згадав прекрасний заповідник Асканія-Нова в Херсонській області. Буквально один в один. Та й нічого дивного в цьому немає, території розташовані близько і заселені були в різний час одними і тими ж народами.

На одній зі стилізованих будівель поблизу, на стіні, зображені одні з цих самих народів – скіфи. Намалювали його не просто так. Це – фрагмент рельєфу на чаші ^[3] из кургана Куль-Оба (расположено поблизости с исчезнувшим ныне селом на Крымском полуострове). Сама чаша виставлена як експонат у Санкт-Петербурзькому Ермітажі.

Саме такими себе зображували жителі цих місць, що з 8 ст. до н. е. до 4 ст. н. е. були повноправними господарями цих степів.

Дехто заявляє, що це місце енергетичної сили. Хтось говорить про його історичне значення. Я для себе не зміг відповісти, навіщо сюди варто було приїжджати. Але воно того однозначно було варте.

Звісно, Скіфський стан – це аж ніяк не головна визначна пам’ятка острова, але якщо є можливість її відвідати – то варто зробити невеличкий “гак” дорогою.

Нижче ви можете подивитися розташування скіфського стану на карті, щоб зрозуміти, як сюди краще дістатися. Зробити це найпростіше на автомобілі або велосипеді.

1. Хортиця // 7 чудес України URL: http://www.ei.hneu.edu.ua/sites/default/files/pictures/map/hortiza.html (дата обращения: 03.02.2020).[↩]
2. Сокульский А. Л. Острів Хортиця та його історико-культурне значення в процесі виникнення і становлення запорозького козацтва: автореф. дис. канд. ист. наук: 07.00.01. Переяслав-Хмельницкий, 2014. С. 26.[↩]
3. Nouveau Larousse illustré. Tome Septieme / Под ред. Pierre Larousse. Paris: Éditions Larousse, 1900. С. 610.[↩]