Парк Цибулька в Празі

У місті Прага дуже багато найрізноманітніших пам’яток. Це одне з моїх найулюбленіших міст Європи, де б я із задоволенням жив. Причина тому – велика кількість архітектурних шедеврів, неймовірних парків і артефактів. Причому, якщо про деякі з них знають усі, про інші багато хто навіть не чув. Так і з парком Цибулька.

У 2017 році ми прибули в район Прага 5, для того, щоб спуститися в підземну річку Мотол, однак цього дня там велися будівельні роботи і потрапити до “порталу”, залишившись непоміченими, було неможливо. Поруч знаходився парк, до якого я планував потрапити, тому ми вирушили його вивчати. У результаті ми провели тут пів дня і виявили масу цікавого.

Історія парку

А почалася історія цих місць у 14 столітті. Тут було облаштовано маєток Цибульки (спочатку іменувалися у множині, тобто – Цибульки).

У 16 столітті парк і маєток стали надбанням сім’ї Цибулька, які й дали йому назву. Однак під час Тридцятилітньої війни садибу сильно пошкодили і незабаром вона була занедбана. У такому жалюгідному стані її придбав професор університету Йоганн Георг фон Функе 1681 року, який побудував тут новий сад і відновив площу.

У період з 1740 по 1748 рік ці місця знову були сильно пошкоджені разом із прилеглою територією.

Однак уже 1817 року єпископ Леопольд Леонард Руймунд, який став унаслідок Наполеонівських воєн принцом Пассау, викупив Цибулька. Він радикально перебудував комплекс. Особняк набув стилю ампіру, було розширено багато будівель. У головному дворі було розбито фонтан, побудовано низку цікавих будівель, статуй. Усе це, разом із найкрасивішою частиною саду (“Таємний сад”) стало частиною Цибулька.

Крім вищезазначеного, комплекс включав безліч інших цікавих архітектурних рішень. До них можна віднести, крім іншого: Тосканську колону, китайські статуї, садові альтанки, басейни і кам’яні тераси. Навколишні території були доповнені англійським і лісовим парками. Незабаром усе це сформувало єдине-ціле.

Однак, Леопольд Леонхарт Тун помер 1826 року і того ж року садиба згоріла. Спадкоємці не виявили до цього місця жодного інтересу, а тому залишки дуже швидко стали руйнуватися.

У 1922 році фермер Йозеф Хірос, останній приватний власник Цибульки, продав її в празький муніципалітет через фінансові проблеми. Руйнування унікального комплексу продовжилося, а багато статуй і фонтанів було вкрадено або пошкоджено.

Наразі територія перебуває знов у приватних руках у підприємства, яке не має коштів для ремонту будівель, а тому веде переговори і лише намагається продати будівлю.

Мої враження

Парк

Отже, як я вже казав, у парк я хоч і планував колись потрапити, але він точно не стояв у ТОПі місць, які потрібно відвідати в Празі. А даремно. І коли пробратися в Мотол ми не змогли, ми вирушили в рятівну тінь парку. Тут дуже багато зелені, мало людей і він однозначно вартий того, щоб відвідати його!

Звісно, він не настільки доглянутий, як десятки інших чудових парків Праги. І це приносить своєрідні незручності. Приміром, після дощу багатьма стежками не можна пройти – усе перетворюється на багнюку по коліно. Однак я просто обожнюю такі локації. Є в них щось незвичайне, спокійне. Жодних натовпів туристів, тільки шум вітру, спів птахів та рідкісні місцеві, які складаються або з молодих матусь із дітьми та візочками, або бігунів на тренуванні.

Перше, що впадає в око – це залишки колишньої розкоші. Наприклад – статуї, частково зруйновані, частково зарослі рослинами або вкриті мохом. До деяких із них уже не можна підійти, не зустрівшись із заростями кропиви. При цьому все одно можна уявити, як тут було красиво кілька століть тому.

Під ногами шастає найрізноманітніша живність: тут вам і мишки польові, і коники. Після дощу масово вилізли слимаки, які бувають дуже навіть фотогенічними. До речі, російське слово “слимак” мені здається надто негативним, викликає противні асоціації. Тому коли я їх фотографую, мені подобається їх називати чудовим українським словом “слимачок”, що читається як “слымачок”.

А потім, стежками та асфальтованими доріжками без проблем можна заглибитися в найдальші куточки місцевості. Дорогою вам зустрічатимуться залишки садів і садиби. Багато з них перебувають в аварійному стані й огороджені або захоплені бомжами. З цим намагаються боротися, однак це призводить лише до того, що пам’ятка стає недоступною звичайним туристам. Навіть паркові павільйони нині заварені ґратами, хоча, судячи з фотографій, ще 2007 року деякі з них були доступні відвідувачам, усередині стояли лавки з колод (схожі на ті, які встановлюють у курортному парку Трускавця).

Пройшовши далі, можна побачити найбільш відреставровану частину парку, біля статуї Діани. Хоч і не так розкішно, як хотілося. Ще 10 років тому місцевість тут представляла жалюгідне видовище. А тепер відновили невеликий ставок, пустили струмочок. Але мені вдалося знайти ілюстрацію того, який вигляд це місце мало в 1820 році (джерело –  czumalo.wordpress.com – чеська).

Зараз це місце аж ніяк не таке мальовниче. Це до розмови про те, що багато визначних пам’яток приходять з часом в аварійний стан. Я пишу про багато таких місць і пам’ятаю, як в Україні мене це особливо обурювало (до прикладу – дивіться репортаж із замку Попова у Василівці). Але, як бачите, подібне можливо в будь-якій країні.

А статуя знатна! Дуже мені сподобалася ця Діана зі своїм псом. Дуже не хочеться, щоб якісь вандали зруйнували таку красу.

У 1891 році просто через парк було прокладено залізничну лінію Сміхов – Гостивице, якою і зараз їздять празькі електрички. Це теж не пішло на користь парку.

Дорога пролягає в безпосередній близькості від цього самого місця, зі статуєю Діани. Під насипом споруджено невеликі тунелі з цегли для відводу дощових вод і протоки річечки Цибулька, проте тунелі дуже низькі, варто зауважити. Не йдуть у жодне порівняння з тими, що будували німці – меноніти в колонії Верхня Хортиця (нині – місто Запоріжжя), які збереглися до наших днів.

Зате тепер точно знаю, що хочу покататися цією залізничною гілкою і насолодитися парком з іншого боку.

Тут є непогана альтанка, де ми перекусили бутербродами з сиром, помідорами, салатом і хлібом, які стали вже традиційними для нас у Празі, та сфотографували дуже гарного метелика (обожнюю гарних метеликів, одразу пригадується дім метеликів у Відні), який відпочивав на дорозі, і зібралися вже йти на зупинку, як раптом…

Оглядова вежа

Так, блін. Моя невгамовна пристрасть до всіляких коренів дерев змусила мене піднятися якоюсь стежкою заради кадру, який я, здається, так і не зробив. Бо абсолютно випадково виявив розкішну вежу, про яку навіть не підозрював, коли готувався до поїздки (а я завжди дуже ретельно готуюся до поїздки і намагаюся знайти всі незвичні та цікаві пам’ятки в окрузі).

Це найстаріша оглядова вежа в Празі. Її висота становить 13 метрів, а піднятися на вершину можна зовнішніми сходами, що складаються з 76 сходинок.

Доступ всередину вежі закритий. На першому поверсі розташована кімната, де зберігаються інструменти для обслуговування парку. На другому, в комуністичну епоху розташовувався клуб місцевих скаутів.

З вежі відкривається непоганий вид на Мотол, а головне – просто неймовірна панорама парку. Стільки зелені, ніби я повернувся в Грузію і знову дивлюся зі скляного оглядового майданчика в Сетапліє.

Раніше, в нижній частині вежі розташовувався механічний лицар, який видавав моторошні звуки, розважаючи відвідувачів. Потім біля підніжжя було встановлено іншу статую.

Місце дуже класне і абсолютно безлюдне. Уявляю як тут класно восени, коли листя пожовтіє.

Висновки

Дуже красивий парк, у якому варто побувати, хоча б заради вежі та статуй. Якщо ж у вас є час – обов’язково вирушайте сюди на пікнік. Можна навіть на велосипеді, що буде мега-круто!

Туристична інформація

Парк є громадським місцем. Вхід сюди безкоштовний і не обмежений за часом. Однак я настійно не рекомендую ходити тут самому після настання темряви з метою власної безпеки. Освітлення немає.

Поруч розташовується гольф-клуб, музей автомобіля Trabant, парк розваг, магазини і кафе. У самому парку – дитячий майданчик.

Як дістатися

Парк Цибулька находится на правом берегу Праги, в районе Мотол.

Доїхати громадським транспортом дуже просто:

На трамвае 1, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 17, 20, 21, 24, 25, 94, 98 или 99 до зупинки Poštovka.

Сідайте на автобус до однойменної зупинки Poštovka або на маршрут 123 до Naskové або U Lesíka.

Поїздом або електричкою до станції Praha-Stodůlky або Praha-Cibulka.

Уся детальна інформація про транспорт у Празі, ціну проїзду та економію на ньому в спеціальній статті.

Координати для навігатора – 50.064018, 14.353071.

Парк цибулька на мапі: