Настя Янгірова aka Мехматенок – Подорожі чудових людей

Уперше про Анастасію та її подорожі я дізнався, коли в одній із соціальних мереж натрапив на відео про грандіозну поїздку однієї дівчини на велосипеді через Австралію – континент із найнебезпечнішою флорою і фауною, а також нещадним кліматом!

Одразу після цього я знайшов її блог в Інтернеті і з захватом почав читати про пригоди милого викладача університету, яка безстрашно підкорювала незнайомі і не завжди безпечні континенти і землі! Треба сказати, що вона не підвела мої очікування! Уже незабаром після повернення з Австралії вона вирушила підкорювати все на тому ж велосипеді Індію, пройшлася Єменом пішки. А зайшовши нещодавно за новою порцією статей до неї на сайт, я буквально був шокований – вона вже їздила Ефіопією. Хоча, це не перше її підкорення Африки, в 2013 році вона вже була тут, неподалік: на велосипеді і навіть пішки підкорювала Танзанію!

Ну от як я міг, захоплюючись такою людиною, не взяти в неї інтерв’ю? Таким чином я відкриваю нову рубрику статей: Подорожі чудових людей, в якій хочу публікувати інтерв’ю з людьми, які особисто у мене викликають захоплення і, напевно, будуть цікаві моїм читачам!

Друзі. Я не професійний журналіст і ніколи не був ним. Інтерв’ю, відверто кажучи, кульгає на обидві ноги за всіма правилами журналістики. Але в майбутньому я обіцяю виправитися і вдосконалити свої навички в цій галузі. Літературу вже збираю!

Мій співрозмовник сьогодні: Настя Янгирова, автор ЖЖ блога Mexmatenok. Раджу до прочитання!

Денис: Скажи, Настя. Я вже давно стежу за твоїми статтями і перше запитання, яке спадає на думку: звідки в тобі це?

Настя: Це спосіб життя. ☺ На відміну від добре відомих героїв “Дикої”, “Стежок” і “У диких умовах”, у мене, на щастя, не ставалося в житті нічого такого, чого хотілося б забути і що змусило б вирушити в сповнений небезпеки шлях. Я, на відміну від них, завжди планую повернутися додому і розповісти свої історії світу. Хоча точно знаю, що вирушаю не на прогулянку в парку.)

Денис: Давно в тебе тяга до подорожей?

Настя: З подорожами я знайома з дитинства: щоліта батьки вивозили нас із сестрою на кілька тижнів до лісу, де ми розбивали табір і жили там, здійснюючи невеликі денні радіалки горами Башкирії, які вечорами закінчувалися посиденьками біля вогнища в тісному сімейному колі.

У свою першу серйозну подорож я вирушила у віці 15 років, випурхнувши юною дівчинкою із затишного батьківського гніздечка в маленькому провінційному містечку Стерлітамак до найбільшого мегаполісу Росії: вступила до серйозної фізмат-школи при МДУ, де провчилася два роки, живучи в гуртожитку школи.

Денис: Чому вона зародилася і головне, що це для тебе: самовипробування, самопізнання чи просто пригоди?

Я вирішила не зупинятися на досягнутому і відтоді намагаюся використовувати кожну можливість для подорожей!

Настя: Невелике захоплення математикою переросло у справжню пристрасть, яка привела мене на мехмат МДУ і допомогла з відзнакою його закінчити. Математика займала весь мій вільний час! Тому ні про які подорожі мови й бути не могло!

На літніх канікулах один раз прорвалася в археологічну експедицію до Тиви, двічі друзі заманили на сплав на байдарках до Карелії і одного разу зводила невелику групу до Криму.

У травні 2012 з’явився вільний час, і дуже-дуже сильне бажання відвідати Ісландію! Три місяці я шукала попутників, але так і не знайшла. А якщо очі у мене загорілися (як і у випадку з математикою), то мало що зможе мене зупинити! Для туристичних автобусів ще був не сезон, прав у мене тоді не було, та й оренда машини вийшла б у копієчку…

Гортаючи чергову розповідь про Ісландію, мені попався журнал Сергія Доля, де велотуристам Ісландії був присвячений цілий пост. Ідея виникла моментально! Я чесно не готувалася до походу. Навіть не прокотилася з навантаженим рюкзаком навколо гуртожитку!

Ну і, зрозуміло, не думала про вітер, що збиває з ніг, і примхи ісландської погоди – настільки заворожена була фотографіями острова в мережі. :)

Випробувавши на собі за три тижні першого одиночного (та ще й першого велосипедного) походу всі принади подібної подорожі, я вирішила не зупинятися на досягнутому і відтоді намагаюся використовувати кожну можливість для подорожей!

Денис: Я дивлюся, більшу частину походів (принаймні ті, про які я читав) ти провела на велосипеді. Сьогодні заглянув на сторінку – ти вже і в Африці побувала на ньому.

Не можу заперечити, транспорт для огляду країн – просто чудовий. Сам мрію повернутися до велотуризму цього року. Але для таких країн як Африка! Австралія! Невже не долали сумніви?

Настя: Ні, жодного разу! Хоча перед відправленням у гірські країни варто подумати про транспорт. У горах усе ж таки простіше без нього))

У гімалайській частині Індії найкрасивіші пейзажі чекали на мене далеко від трас. Саме там, де велосипед їхав на мені частіше, ніж я на ньому)

Денис: Зате дуже хороша “зарядка”. Не дасть розслабитися і вчить взаємовиручки. Сьогодні велосипед везе тебе, а завтра – ти його )

Настя: Я зазвичай приказку про саночки в такі моменти згадую) Не які влітку готувати треба, а які катати треба))

Денис: Так, до речі, а скільки важить у середньому все спорядження, яке доводиться везти із собою на велосипеді?

Настя: Залежить від усього! У Данакілі (Ефіопія) у мене було 20 літрів води, які врешті-решт вичерпалися, одночасно полегшивши на 20 кг масу рюкзака.

Денис: Хм… Думаю, це був той випадок, коли полегшення рюкзака було не в радість?

Настя: Ні, я розраховувала. Якраз дотягнула до кінця. Залишилося 1,5 літра

Денис: Ну, це добре, коли все вдається так точно розрахувати.

Настя: Аналогічно з їжею: я зазвичай беру з собою і готую сама ж (щоб не отруїтися в поході місцевою кухнею), тому рюкзак на самому початку дуже пухкий і важкий, чого не скажеш про нього під кінець шляху. :)

Це подорож. Тут ти дивишся на будь-яку подію абсолютно однаково! Однаково відкрито.

Денис: Окей, Африка позаду. А куди далі? Є вже плани?

Настя: В Африці була вже двічі, але це не означає, що вона не варта того, щоб туди повернутися! 😉 Ідей багато, але планувати не люблю. Та й розповідати про ці “плани” теж не дуже хочу…

Денис: Ну що ж, це може і правильно!

Тоді може краще в двох словах поділишся історією, яка найбільше запам’яталася з подорожей? Адже знаєш, буває якийсь випадок стає знаковим або просто настільки неординарним, що можна сказати “Це найкраща історія”.

Настя: Немає таких) У мене кожна подорож – це низка історій, які назавжди залишать відбиток у пам’яті – чи то приємна зустріч, чи то буяння стихії, що вкотре загартувала мій характер. Це подорож. Тут ти дивишся на будь-яку подію абсолютно однаково! Однаково відкрито)

Я серйозно приносила директору обидві заяви: на відпустку і звільнення, говорила, що без підпису на одній із них не вийду.

Денис: А подорожі та робота – як поєднуєш? Чи ти працюєш віддалено?

Настя: Зараз я викладач. А чим ми гірші за студентів, які влітку на канікулах? ;) Звідси дві двомісячні літні подорожі (Австралією та Індією), до цього були тільки короткі 2-3 тижневі походики. А взимку у всієї країни відпустка завдовжки майже 2 тижні – гріх не скористатися! :)

Денис: Так, це однозначно найкращий спосіб використати відпустку – вирушити в подорож! А то багато хто скаржився мені – що ми не можемо подорожувати, ми ж люди робочі, ми прив’язані до місця ) Буду їм приводити тебе в приклад!

Настя: На попередній роботі я серйозно приносила директору обидві заяви: на відпустку і звільнення, говорила, що без підпису на жодному з них не вийду. Оскільки цінували, не звільняли) Але більше двох тижнів жодного разу не дали. Набридло, пішла. Викладання ще зі студентських років було моїм хобі, що приносило додатковий заробіток, кілька років тому вирішила зробити його основним.

Денис: Крім усього іншого, ти ще й творча особистість, я дивлюся. Бачив як ти прикрасила стіну. Малювання – твоє хобі? І чим ще захоплюєшся, крім подорожей, звісно!

Настя: Спорт і творчість у всіх їхніх проявах. Чи то пляжка в Бітцевському парку, чи то волейбольне тренування, чи то стокілометровий велопробіг пустелею) Щодо творчості, то будь-який хендмейд (від вишивання хрестиком через малювання (на всьому, на чому тільки можна помалювати: папір, стіни, скло, тканини, випічка…) до різьблення по дереву), а так само креативне оформлення своїх вражень від походів (тексти, фото, відео). Я не можу сказати, що всім цим займаюся щодня і досягла якихось іменитих висот, продаючи свої “шедеври” за мільйони доларів). Це просто хобі. Діяльність, яку я спробувала одного разу і якою займаюся лише коли хочу і можу. :)

Денис: Непоганий такий метод, думаю, його візьмуть на озброєння деякі читачі 😆 А ось хобі – справді багато! Я дякую тобі за цю чудову бесіду. Дуже приємно знати, що в нашому світі ще є настільки активні і творчі дівчата. 👍

На цьому наша з Настею бесіда підійшла до кінця. А всім своїм читачам я рекомендую почитати її блог, подивитися відео, які вона зняла (багато хто з них завоював нещодавно нагороди на туристичному фестивалі), поглянути на її фото. Це чудова людина, яка любить спорт, пригоди і явно не з боязкого десятка!

А я, своєю чергою, обіцяю вас балувати подібними інтерв’ю частіше! Підписуйтесь на розсилку, щоб не пропустити їх і безліч інших чудових статей для тих, хто любить подорожувати!