Боснія в обличчях. Дівчата Сараєво

Боснія прекрасна. Частина “порохової бочки Європи”, яка ще недавно входила до Югославії, а тепер – унікальна федерація з елементами конфедерації і 3 президентами. Навіть мені, фахівцеві з балканського регіону, складно в усьому цьому розібратися. Зате можна подивитися на людей. Як завжди, самі люди, навіть якщо мовчать, можуть розповісти про країну значно більше, ніж тонни наукових праць.

Це старі фото з моїх відвідин Боснії і Герцеговини 2013 року, коли мені вдалося організувати сюди безкоштовну подорож і попрацювати в місті Мостар.

Люди тут різні. Їх не так уже й багато, але відмінність між мусульманами, хорватами і сербами видно одразу. І від цього нікуди не дітися. Те, що стало основною передумовою до військового конфлікту на Балканах видно неозброєним оком.

Людей багато, але не завжди це місцеві жителі. У центрі Сараєво – достатньо туристів.

Біля мечеті сидить жебрачка. На вигляд – досить молода, хоча одягнена так, що одразу +30 років.

На фото, як завжди, реагують по-різному. Хтось усміхається, хтось навпаки відвертається або злиться.

Благодійні фонди, серед яких 1 зі 100 справжні, а решта шахраї. Їх розвелося тьма тьмуща в Україні, що заважає людям надавати допомогу тим, кому вона справді необхідна. Тут теж збирають допомогу, але судити про те, чи справді це благодійний фонд, чи шахраї – не нам із вами.

У дітей, як завжди – свої забави. Набрати води з джерела, щоб випити частину, а частиною – бризкатися з іншою дітворою.

Або годувати орду голубів. Їх тут сотні, як у Трускавці біля бювету. І як у багатьох країнах їх підгодовують, на відміну від США, де усвідомлюють, якої шкоди ті приносять і навіть називають у Нью-Йорку “пернатими щурами”. Але годування голубів дає змогу заспокоїтися, я й сам інколи цим балуюся.

Березень місяць видався досить спекотним того року в Сараєво. Ясна річ, із постійною зміною погоди і дощами, але спекотним. У Донецьк я повернувся – було -8 і сніг. А тут співали пташки, а дівчата знімали верхній одяг і мружилися від сонячних променів.

Одні поспішають на роботу, інші у справах. Життя кипить. Ще недавно зруйновані міста відбудовуються. Час зализує рани на будівлях, але не в серцях мільйонів боснійців, хорватів, сербів та інших народів, які постраждали від кривавого розпаду Югославії.

Але люди тут прекрасні. Дівчата симпатичні, хоча, особисто мені, рівних албанкам на території Балкан немає.