,

Ужгород. Найменший обласний центр. Фотозвіт

Ужгород – це найменший обласний центр України. А ще – один із небагатьох, за яким не здогадатися назву самої області, адже вона – Закарпатська.

У самій Україні про Закарпаття знають, що тут цвітуть сакури. Плутають із західною Україною (читати – Львівська область), з чим місцеві жителі категорично не згодні. Регіон складний і не простий. Але я вирішив поглянути на нього з боку простого мандрівника, а тому під час нашої Празько-Закарпатської мандрівки зупинилися тут на кілька днів.

Про свої враження – у цій статті. Ласкаво просимо під кат!

Місто справді крихітне за українськими масштабами: 40 км² площі та трохи більше 112 тисяч населення. Його можна обійти за кілька годин і, можливо, ми б не затрималися тут надовго, якби не було ухвалене бажання використати його як місце базування під час мандрівки різноманітними замками закарпаття.

Ясна річ, сам Ужгород теж оглянули як тільки могли. Попри свої невеликі розміри, рельєф тут досить складний, а тому доводиться попітніти, гуляючи вуличками. Особливо, якщо ви хочете піднятися до замку.

Ужгородський замок здався мені вельми нудним, але оминути його не можна. Він гордо височіє над усім містом і вабить до себе. Кам’яні стіни і рови привертають увагу. Сюди варто зайти. Про сам замок я розповім в окремій статті, оскільки його історія вельми цікава.

Перші дні видалися вельми дощовими, що, однак, надавало додаткового шарму вулицям, мощеним бруківкою.

Вулички Ужгорода поблизу замку, як і раніше, вимощені бруківкою
Вулички Ужгорода поблизу замку, як і раніше, вимощені бруківкою

При цьому узбіч рівних тут немає. Підніматися доводиться цією самою бруківкою, що складно навіть у спортивному взутті.

Не менш чудовий вигляд має греко-католицький хрестовоздвиженський собор. Він заснований 1640 року єзуїтами, а 1646-го був добудований.

 Грекокатолицький хрестовоздвиженський собор в Ужгороді
Грекокатолицький хрестовоздвиженський собор в Ужгороді

Навпроти – пам’ятник імператриці Марії Терезії, яка і передала в 1773 – 1780 роках собор греко-католикам.

Біля статуї Марії Терезії
Біля статуї Марії Терезії

Коли я писав цю статтю, несподівано для себе розділив місто на три частини. Перша – це історично-замкова, про яку йшлося вище. Друга – типова пост-радянська. Третя – щось затишне, європейське, з шаром пилу… Ніби ніхто давно не прибирав у старовинному замку.

В очі впадають ті самі будови, які приводять у захват типового обивателя “нульових” і є страшним сном Одувана. Природно – розбавлене тонною реклами і жахливих вивісок.

Самий центр сучасного міста, поблизу від ринку
Самий центр сучасного міста, поблизу від ринку

Радянсько-югославський стиль нікуди не подівся, тут йому приділяли уваги не менше, ніж в усій решті частини СРСР, не дивлячись на те, що Закарпаття приєднали одним з останніх, вже після Другої Світової війни.

І водночас видно, що люди намагаються хоч якось це прикрасити. Багато зелені: чагарники, дерева, лоза… За всім цим намагаються приховати не найкращу архітектуру і часом це виходить так мило, що аж затишно…

Паркани і сірі, похмурі стіни будинків намагаються прикрасити графіті. Наприклад, цей горобець зворушив мене за душу.

Графіті - замерзший воробей в Ужгороде
Графіті – замерзший воробей в Ужгороде

І ось здавалося-б. Красиво зробили. Посадили стільки зелені. Пофарбували лавочки. Навіть милий парк розбили з дзюркотливою водою, в якому так затишно ховатися від сонця в спекотний день.

І коли тобі здається, що починаєш любити це місто, на очі з’являється щось металеве, від чого хочеться вигукнути матом на всю вулицю. Що за жах?

Це, судячи з усього, у фантазії автора було биком?
Це, судячи з усього, у фантазії автора було биком?

Адже це хтось придумав? Дозволив встановити. Зробив. Поставив. Пофарбував. Що це за монстр такий і навіщо він?

Звісно ж, дерева, газон і лавочки, які звернені на чергові нелегальні зали гральних автоматів і казино, що маскуються під лото і лотереї.

Відпочивальникам пропонують насолоджуватися видом на жахливу зовнішню рекламу і залом ігрових автоматів

І ось, коли захочеться завити від усього цього – бігом хапайте ноги в руки і біжіть. Але не з міста. У вздовж річки Уж у стару частину міста… Ту саму, затишну й лампову.

Набережна річки Уж

Тут на вас чекають старі будівлі… Частина – відреставрована.

Частину будівель намагаються реставрувати (принаймні фасади)

А з деяких того й глядиш – щось обвалиться. Нагадало Стрий у Львівській області, куди ми їздили з Моршина під час відпочинку.

Часом дивуєшся тому, що будівля ще стоїть

Очі чіпляються за цікаві пам’ятники. Приміром – ось цей пам’ятник ліхтарнику дядькові Колі, який, якщо вірити пам’ятній дошці, виконував свої обов’язки десятиліттями і робив це бездоганно.

Пам'ятник ліхтарнику дяді Колі на стіні одного з будинків
Пам’ятник ліхтарнику дяді Колі на стіні одного з будинків

Стоїть собі прекрасна річ – будочка для буккросингу. Шкодую, що не зайшов і не подивився, що за книжки всередині. Однак, у будь-якому разі – це тішить. Важливо, щоб вона користувалася попитом. Адже на сьогодні українці практично не читають книжок1, а це – шлях у нікуди.

Будочка для буккросингу в центрі Ужгорода дає змогу обмінюватися цікавими книжками

А якщо завернути в одну з вузьких вуличок, можна натрапити на велику кількість стріт-арту. Невідомі широкому колу художники прикрасили стіни центральної міської бібліотеки в міру своїх сил і фантазій.

Тут-же вирішили повісити кольорові парасольки над землею. Трюк, який розійшовся по всіх містах світу. Пам’ятаєте, ми бачили таке в Белграді?

Кольорові парасольки над вулицею в Ужгороді

Бачите, до речі, ведмедя на тлі українського прапора зліва? Звернув тільки зараз на нього увагу. Чи то відсилання до віршів Корнія Чуковського, чи то до герба Закарпатської області.

І що мені в усьому цьому не сподобалося? Той самий “наліт”, де він? Та ось, просто поверніть голову праворуч.

Та наведіть ви вже порядок, адже це центр міста! Красу можна створити тільки цілісним враженням, а не “огризками”

Зробили прекрасний провулок – то невже не можна розібратися із закинутими будинками? Хоч трішки причепурити, щоб не кидалося в очі?

Але ми не будемо про погане, а спробуємо помічати більш позитивні деталі. Приміром – дошка, на якій шрифтом брайля (для незрячих) написаний короткий путівник містом.

Путівник Ужгородом для незрячих, набраний шрифтом Брайля

На жаль, жодного корисного навантаження вона не несе, у зв’язку з повною відсутністю інклюзивної інфраструктури в місті.

Я б назвав це нагадуванням кожному з нас про те, що ми живемо у світі, де є люди, які мають особливі потреби. Головне, щоб це не стало галочкою в мозку в місцевих чиновників, мовляв така табличка – це інклюзивне місто.

Утім, встановлена вона була за кошти громадських організацій та місцевого університету2, а тому жоден чиновник морально не постраждав від необхідності думати.

Неймовірно гарний вигляд має ще одна визначна пам’ятка – будівля ужгородської синагоги. Заснована вона була 1904 року, а сьогодні тут розташовується обласна філармонія. “Переформатування” відбулося після Другої світової війни, коли сюди прийшла радянська влада. Усе, пов’язане з юдаїзмом, було видалено, а тому пишну прикрасу даху та фасаду побачити не вдасться.

Ужгородська ортодоксальна синагога
Ужгородська ортодоксальна синагога

Але й те, що збереглося до наших днів – насолода для очей туриста! Багато деталей, які хочеться розглядати годинами!

Навіть через міст пройти просто так не можна. Обов’язково потрібно звернути увагу на дрібниці. Ось поручень – мініатюрне відсилання до Статуї Свободи.

Мініатюрне відсилання до Статуї Свободи в центрі Ужгорода

Далі, на наступному поручні цих же сходів – металевий кубик Рубіка. А пот ногами – покажчики відстаней до різних міст світу.

Покажчики відстаней до столиць світу
Покажчики відстаней до столиць світу

Тут вам і Белград, і Відень, і Нью-Йорк. Обирайте, що душі завгодно.

Я так і не зміг підібрати слів, щоб описати Ужгород. Яким він відкрився для мене? Маленьким містечком із радянською архітектурою? Ні! Європейським і затишним? Теж не зовсім те слово…

Можна йти і просто наштовхнутися на червоний пожежний гідрант. Тут він не сприймається, як у США. Радше – як у Мостарі.

Це неймовірне місто, на любителя. Не зовсім ретро… Просто Ужгород. Такий, яким я його запам’ятав.

Ретро-авто знову в моді
Ретро-авто знову в моді

А закінчу статтю я цим кадром із ретро-автомобілем. Адже гарний вигляд, особливо на вулицях цього містечка? Сюди потрібно обов’язково повертатися. Особливо навесні, коли зацвітуть сакури. Але це вже зовсім інша історія…

  1. Сколько читают украинцы // Research & Branding Group URL: http://rb.com.ua/blog/skolko-chitajut-ukraincy/ (дата обращения: 03.02.2020). []
  2. В УжНУ изготовили туристическую карту Ужгорода для слепых туристов // UA-Reporter URL: https://ua-reporter.com/news/v-uzhnu-izgotovili-turisticheskuyu-kartu-uzhgoroda-dlya-slepyh-turistov (дата обращения: 03.02.2020). []

Эта запись также доступна на: Русский (Russian) English العربية (Arabic)

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *