Заплави Протоки та Хортиці (заповідна Хортиця)

На самому півдні острова Хортиця, що розкинувся посеред Дніпра, у Місті Запоріжжя збереглися залишки плавнів. Поруч із ними – територія колишніх поселень, іменованих Протолче. Це найзаповідніша територія, куди не можна проїхати на авто чи велосипеді, проплисти човном чи байдаркою. Та й ходити тут не скрізь можна.

Про це чудове місце сьогодні я і розповім вам, а також про те, як ми побували тут вперше.

1976 року археологи, які досліджували цю територію, знайшли ознаки того, що в період Ⅳ – ⅩⅥ століть на цьому місці розташовувалося поселення. Воно існувало дуже довго в цих чудових землях, поруч із плавневими лісами.

Варто зауважити, що розташовувалося поселення в дуже вигідному місці і від того проіснувало довго і досить забезпечено. Річ у тім, що поруч проходив знаменитий шлях “Із варяг у греки”. Поруч знаходилася важлива частина шляху – переправа Протолчий брід. Це була частина плавнів, де подорожні перебиралися з одного берега на острів, а потім – на інший.

Таким чином, поселення стало “перевалочним пунктом”, територією до 16 гектарів у кращі часи. Тут були різні приміщення слов’янського типу – землянки та напівземлянки, а також металургійна майстерня кінця Ⅻ – початку ⅩⅢ століть.

Сьогодні тут розташований меморіально-туристичний комплекс Протолче. На його території було зібрано історичні пам’ятки різних періодів, відтворено атмосферу козацького зимівника XVIII століття.

Поруч із в’їздом на територію комплексу можна помітити дві оглядові вишки, з яких відкривається чудовий краєвид на південну частину острова і, що найцікавіше, – на годівниці для оленів, що розташовані поблизу.

Тут-же розташований пост охорони і в’їзд у так звані Хортицькі плавні, залишки Великого Лугу (про який я писав у своєму репортажі із замку Попова і звіті з “поплавушок” на байдарках по плавнях).

Територія плавнів тут є зоною абсолютної заповідності. Вхід сюди обмежений. Проте створено штучний насип, яким можна пройти вглиб заповідної території стежкою на 500-800 метрів і насолодитися тишею, красою та спокоєм.

Побувавши в цих красивих місцях, я ще раз переконався, що плавні прекрасні. І так захотілося поплавати на байдарці… Тут це робити не можна, але на Домасі – цілком. Краси точно такі самі!

Сам острів не маленький. Я бував тут незліченну кількість разів, проїжджав повз, але жодного разу до 2017 року не відвідав цю місцевість. І ось ми вирушили сюди не велосипеді. Дорога довга, незручна і в спеку дуже вимотує. З огляду на те, що мені потрібно було ще до самого острова крутити педалі чималу відстань, стало зрозуміло, що краще використати електричку для “підскоку”, адже прямо в центрі острова розташована станція “Запорізька січ”.

Комплекс не особливо зацікавив, скажу чесно. Особливо після Скіфського стану, який ми оглянули за пів години до цього.

Зате дорогою натрапили на вітряк. Він не старовинний, ця споруда – частина декорацій до фільму “Тарас Бульба” 2009 року, що знімався на цьому острові. Справжній вітряк у всій Запорізькій області в нас залишився тільки один – у селі Кам’янське, та й той торік зруйнувався практично остаточно.

Ми зробили привал в альтанці, яка знаходиться тут-же. Дуже зручно, поїли в тіні бутерброди і набравшись сили, залишивши велосипеди в охорони, потопали стежкою.

Колись, під час німецької окупації Запоріжжя, з правого на лівий берег Дніпра було прокладено тимчасову залізницю. Це тема для окремої статті, але я згадую її не просто так. Насип на острові зберігся, і саме на ньому, що пронизує плавні, було створено туристичну стежку.

Тут рідко бувають люди. І це прекрасно. У будній день ми тут самі. Красиво, навколо болота й озера, затоки й острови. Немов у казку потрапив!

Гілки дерев опускаються низько. Доводиться регулярно знімати з себе різну живність. І все-одно, незважаючи на втому, нам тут дуже сподобалося. Це одна з наймальовничіших частин острова, яку варто відвідати.