Моя поїздка до Кракова почалася з поїздки до Києва. Тому було кілька причин. З одного боку, я хотів пройти кордон на Медики пішки (тоді я ще не уявляв, який це треш), а з іншого – трястися в поїзді 20 годин (Запоріжжя – Львів) я був не готовий. Тож раптом згадав, що ще в листопаді минулого року домовлявся про репортаж із Батурина, Козацької столиці. Тож було вирішено почати свою дорогу через Київ.

Поїзд відходив із Запоріжжя ввечері 13 липня. Не було можливості купити інші квитки, окрім бокового плацкарта. І ось те, чим мене так давно лякали, раптом мені підійшло! Я поміщаюся на бічній верхній полиці плацкарта майже повністю. Грандіозне відкриття для людини з моїм зростом.

Щойно прокинувся і тут же поліз дивитися погоду. Обіцяють дощі, причому якраз на час моєї поїздки в Батурин. Ну що поробиш, не відкладати ж свої плани через такі дрібниці. Не дарма кажуть, у природи не буває поганої погоди!